Харчування, призначене людині на початку, не включало їжі тваринного походження. Тільки після потопу, який знищив усяку зелень на землі, людина отримала дозвіл їсти м'ясо. СЗ 234.1
Вибравши в Едемі те, що служитиме їжею для людини, Господь показав, яким є найкраще харчування; у виборі їжі для Ізраїлю Він виклав той самий урок. Бог вивів ізраїльтян з Єгипту і почав їх навчати, аби вони стали народом Його власності. Через них Він бажав благословити й навчити світ. Він забезпечував їх їжею, котра якнайкраще відповідала цій меті, — не м'ясом, а манною, “хлібом небесним”. І тільки внаслідок їхнього незадоволення й нарікань з приводу відсутності горщиків із м'ясом, які вони мали в Єгипті, їм була дарована їжа тваринного походження, та й то лише на короткий час. Уживання цієї їжі призвело до хвороби і смерті тисяч. Проте перехід на дієту без м'яса ніколи не сприймався охоче. Він продовжував залишатися причиною незадоволення й ремствувань, відкритих чи таємних, і не був тривалим. СЗ 234.2
Після оселення ізраїльтян у Ханаані їм було дозволено вживати їжу тваринного походження, однак із серйозними обмеженнями, завдяки яким погані наслідки мали стати менш відчутними. Заборонялося вживання м'яса свині, а також інших тварин, птахів і риб. котрі були оголошені нечистими. При споживанні дозволених видів м'яса суворо заборонялося їсти жир і кров. СЗ 234.3
Для їжі могли використовуватися тільки здорові повноцінні тварини. Жодна істота, яка була розтерзана, або померла своєю смертю, або з якої не зійшла повністю кров, не могла вживатися в їжу. СЗ 235.1
Відійшовши від встановленого Богом плану харчування, ізраїльтяни зазнали великої втрати. Вони бажали м'ясної їжі і пожинали наслідки такого харчування. Вони не досягли Божого ідеалу, не виконали Його наміру. Господь “їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...” (Псал.106:15). Вони цінували земне більше за небесне і не досягли тієї священної висоти, яку Бог визначив для них. СЗ 235.2