Коли Христос покликав Своїх учнів іти слідом за Ним, Він не запропонував їм принадних перспектив у цьому житті. Він не обіцяв їм зиску чи світської шани, як і вони не ставили жодних умов стосовно своєї винагороди. Матвієві, який сидів на митниці, Спаситель сказав: “‘Іди за Мною’. Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним” (Луки 5:27, 28). Перш ніж приступити до служіння, Матвій не чекав і не вимагав певної платні, еквівалентної тій сумі, яку отримував на попередній посаді. Без жодних запитань і вагання він пішов за Ісусом. Для нього було достатньо того, що він буде зі Спасителем, зможе чути Його слова та об'єднатися з Ним у Його роботі. СЗ 378.1
Так було і з учнями, покликаними раніше. Коли Ісус звелів Петрові та його товаришам іти слідом за Ним, вони відразу ж залишили свої човни й сіті. Декотрі з цих учнів мали близьких, котрі залежали від їхньої матеріальної підтримки, але, почувши запрошення Спасителя, вони не вагалися і не питали: “Як я буду жити й утримувати свою сім'ю?” Вони послухалися заклику, і коли пізніше Ісус запитав їх: “Коли Я послав вас без гаманця, і без торби, і без взуття, чи чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого” (Луки 22:35). СЗ 378.2
Сьогодні Спаситель кличе нас, як кликав Матвія, Івана й Петра до Своєї праці. Якщо наших сердець торкнулася Його любов, питання винагороди не стоятиме на першому місці в наших думках. Ми будемо тішитися можливістю співпрацювати з Христом і не боятимемося довіритися Його турботі. Якщо ми зробимо Бога нашою силою, то будемо мати ясне уявлення про обов'язок та неегоїстичні прагнення; ми керуватимемося у своєму житті благородною метою, котра підійме нас над корисливими мотивами. СЗ 378.3