Багато пацієнтів, які руйнують свою душу й тіло вживанням тютюну і п'янких напоїв, звертаються по допомогу до лікаря. Усвідомлюючи власну відповідальність, лікар має вказати таким пацієнтам на причину їхнього страждання. Однак, якщо він сам вживає тютюн або п'янкі напої, наскільки вагомими будуть його слова? Пам'ятаючи про те, що сам потурає власним слабкостям, чи зможе він, не вагаючись, указати на “чумну пляму” в житті свого пацієнта? Вживаючи ці речовини, чи зможе він переконати молодь у згубних наслідках? СЗ 87.3
Як може лікар вважатися зразком чистоти й самовладання в суспільстві, як може бути успішним працівником у справі стриманості, якщо сам потурає огидній звичці? Як він може здійснювати належне служіння біля ліжка хворого або помираючого, якщо його подих, несучи запах алкоголю чи тютюну, ображає присутніх? СЗ 87.4
Руйнуючи свої нерви та затуманюючи мозок вживанням наркотичних отрут, як може він виправдати довір'я, виявлене до нього як до кваліфікованого лікаря? Наскільки неможливі для нього швидка реакція і точність виконання його функцій? СЗ 88.1
Якщо він недотримується законів, що управляють його власним єством, якщо віддає перевагу егоїстичним задоволенням перед духовним і тілесним здоров'ям, то чи не свідчить це, що йому не можна довіряти відповідальність за людське життя? СЗ 88.2
Яким би кваліфікованим не був лікар, якого б довір'я не заслуговував, йому доводиться зазнавати багато розчарувань та очевидних поразок. Часто йому не вдається досягти того, до чого прагне. Хоча здоров'я його пацієнтів відновлюється, воно може не принести реальної користі ані їм, ані світові. Багато хто повертає собі здоров'я лише для того, щоб і далі потурати власним слабкостям, які викликали хворобу. З тим же запалом, що й раніше, вони знову занурюються у вир нерозсудливості й потурання своїм бажанням. Здається, що звершена задля них робота лікаря була надаремно витраченим зусиллям. СЗ 88.3
Подібний досвід переживав і Христос, однак не переставав працювати навіть для однієї страждаючої душі. Із десятьох прокажених, які очистилися, тільки один оцінив цей дар. а він був чужинцем — самарянином. Задля цього одного Христос оздоровив десятьох. Якщо лікар користується не більшим успіхом, ніж Спаситель, нехай він засвоїть урок від Великого Лікаря. Про Христа написано: “Не втомиться Він і не знеможеться”. “Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та и насититься” (Ісаї 42:4; 53:11). СЗ 88.4
Якби лише одна душа прийняла Євангеліє Його благодаті, то задля спасіння цієї однієї душі Христос обрав би для Себе сповнене важкої праці і приниження життя й ганебну смерть. Якщо завдяки нашим зусиллям одна людська істота буде духовно піднесена й облагороджена, щоб засяяти у дворах Господніх, ми не буде це приводом для нашої радості? СЗ 88.5
Обов'язки лікаря є важкими і втомливими. Щоб виконувати їх найуспішніше, він повинен володіти міцним організмом та бездоганним здоров'ям. Слабка або хвороблива людина не зможе витримати виснажливої праці, пов'язаної з професією лікаря. Той. кому бракує досконалого самовладання, не спроможний мати справу з усіма видами хвороб. СЗ 89.1
Життя лікаря, котрому часто доводиться недосипати і навіть недоїдати, котрий здебільшого позбавлений радощів товариського спілкування й релігійних переваг, ніби постійно вкрите тінню. Страждання, які він бачить, залежні від нього смертні люди, які прагнуть одержати допомогу, його спілкування з розтлінними особами викликають почуття приреченості і майже руйнують віру в людину. СЗ 89.2
У битві із хворобою та смертю усі сили напружуються понад міру. Наслідки цього страшного напруження найвищою мірою випробовують характер. Саме в цей час спокуса діє з найбільшою силою. Більше ніж людям інших професій, лікареві необхідні самовладання, духовна чистота і віра, котра з'єднає його з Небом. Задля добра інших та власного добра він не може дозволити собі нехтувати фізичним законом. Недбалість у фізичних звичках призводить до недбалості в моральному відношенні. СЗ 89.3
Єдиний безпечний шлях для лікаря — за будь-яких обставин діяти за принципом, будучи зміцненим та облагородженим непохитністю мети, котру можна черпати тільки в Богові. Він повинен стояти в моральній досконалості Його характеру. День за днем, година за годиною, хвилина за хвилиною лікар має жити ніби перед очима невидимого світу. Подібно до Мойсея він повинен стояти непохитно, “як той, що бачить Невидимого”. СЗ 89.4
Праведність має своє коріння в побожності. Ніхто не зможе постійно жити перед очима своїх ближніх чистим, сповненим сили життям, якщо воно не буде сховане з Христом у Бозі. Чим більше доводиться працювати з людьми, тим тіснішим має бути зв'язок серця з Небом. СЗ 89.5
Чим більш невідкладні обов'язки лікаря і чим більша його відповідальність, тим сильніша його потреба в Божественній силі. Необхідно викупляти час у всього минущого для роздумів про вічне. Лікар має чинити опір вторгненню світського, котре настільки напосідатиме на нього, що зможе розлучити із джерелом сили. З молитвою, досліджуючи Святе Письмо, йому, як нікому іншому, потрібно перебувати під охороною Божого щита. Щомиті він має жити у свідомому дотриманні принципів істини, праведності й милості, котрі відкривають Божі якості в душі. СЗ 90.1
Наскільки людина приймає Слово Боже і кориться йому, настільки воно надасть своєї сили і життя кожному спонуканню, кожній грані характеру. Воно очистить кожну думку й керуватиме кожним бажанням. Хто покладається на Боже Слово, ті поводитимуться так, як це личить людям, і будуть міцними. Залишивши все мізерне, вони підіймуться в атмосферу, вільну від опоганення. СЗ 90.2
Якщо людина перебуває в спілкуванні з Богом, тоді незмінна мета, яка уберегла від розтління Йосипа й Даниїла у дворах язичеських царів, зробить бездоганно чистим і її життя. Одежа її характеру буде незаплямованою, світло Христа не затьмариться в її житті. З'явиться яскрава досвітня Зоря, котра постійно світитиме над нею в немеркнучій славі. СЗ 90.3
Таке життя стане часточкою сили в суспільстві. Воно буде перешкодою на шляху зла, охороною для спокушуваних, провідним світлом для тих, хто серед труднощів і розчарувань шукає правильний шлях. СЗ 90.4