“Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога” (Євр. 6:1). ВНО 184.1
Біля воріт, які ведуть до вічного життя, Бог поміщає віру, устеляючи всю дорогу до нього світлом, миром і радістю добровільного послуху. Мандрівник, який прямує цією дорогою, неодмінно тримає перед собою знак свого вищого покликання у Христі. Нагорода завжди в нього перед очима. Для нього Божі повеління — правда, радість і мир у Святому Дусі. Те, що раніше здавалося хрестом, насправді виявляється вінцем. ВНО 184.2
“Навчіться від Мене”, — закликає Спаситель. Так, навчайтеся від Нього, як жити Христовим життям — життям чистим, святим, вільним від плям гріха... ВНО 184.3
Рух уперед, а не застій — такий закон Небес. Розвиток — закон для кожної здібності розуму й тіла. Цьому законові підкоряються явища природи. Спершу із землі з'являється стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. Зростання необхідне як для фізичного, так і духовного життя. Ми повинні крок за кроком рухатися вперед, завжди отримуючи та віддаючи, завжди здобуваючи більш повне знання про Христа, щоденно все більше наближаючись до міри зрілості — повноти Христа. ВНО 184.4
Християнин спочатку неначе немовля у Христі. Потім він поступово мужніє. Він повинен постійно рухатися вперед відповідно до дарованих йому переваг і можливостей. Він має завжди пам'ятати, що не належить собі, що викуплений за високу ціну і повинен найкращим чином використовувати дані йому таланти. Навіть будучи дитиною у своєму духовному сприйнятті, християнин повинен робити все від нього залежне, аби неухильно рухатися вперед до більш піднесеного і святого життя. Він має усвідомлювати, що є Божим співпрацівником... ВНО 184.5
У жодному разі він не повинен ставати самовпевненим, натомість усе визнавати за втрату порівняно з величчю пізнання свого Господа Ісуса Христа. Він має жити й працювати у співдружності зі Спасителем. І тоді його віра буде постійно примножуватися. Постійно дивлячись на Христа, він буде постійно перетворюватися в той самий образ40Рев'ю енд Геральд, 9 травня 1907 р.. ВНО 184.6