“Підійшов до нього Ісус та й питає: ‘Чи ти наш, чи з ворогів наших?’ А Той відповів: ‘Ні! Я начальник Господнього війська...’” (І.Нав.5:13-14). ХП 137.1
Після смерті Мойсея управління народом перейшло до Ісуса Навина. Йому, як Господньому слузі, була доручена особлива робота. Він обіймав почесну та дуже відповідальну посаду, тому настанови, дані Мойсеєві, були передані і йому незабутнім способом. Господь сказав Навину: “Тож устань, перейди оцей Йордан, ти й увесь цей народ у землю, яку Я дам синам Ізраїля. Усяке місце, де ступите підошвою ніг ваших, Я дам вам, як Я сказав Мойсеєві” (І.Нав.1:2, 3). ХП 137.2
Коли Ісус Навин оглянув місто Єрихон та його укріплення, він звернувся із щирою молитвою до Господа, бо, здавалося, обставини були проти нього. “Звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з оголеним мечем у руці” (І.Нав.5:13). То було не видіння, а Сам Христос, Який приховав Свою славу в людській подобі... ХП 137.3
Якби очі Ісуса Навина відкрились, то він побачив би з Ним небесне військо, що стояло поряд з Ним і було готове зруйнувати стіни Єрихона, передавши місто в руки Божого народу. Тепер Навин міг впевнено виконувати дані йому настанови, покладаючи свій важкий і відповідальний незручний тягар на Господа!.. ХП 137.4
Бог хотів, щоб Його вибраний народ жив у добрі... Він назвав цих людей Своїм святим народом і пообіцяв: якщо юдеї залишатимуться вірними Його Заповітові, то Він дасть їм усе необхідне для щастя. ХП 137.5
Христос дав цілком конкретні настанови, відкривши Мойсею умови процвітання та життя без хвороб. “Ти народ святий у Господа, Бога твого, — сказав Він, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Його власним народом поміж усіма народами, що на землі. Не тому, що ви численніші від інших народів, полюбив вас Господь і вибрав вас; ви ж бо найменший з усіх народів, — а з любові до вас і щоб здійснити клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь потужною рукою й визволив вас із дому неволі, з руки фараона, єгипетського царя” (Втор.7:6-8). ХП 137.6
Те ж саме запевнення дається Божому народові протягом усього його земного мандрування до небесного Ханаана, де славна спадщина приготована для всіх, хто любить Бога і дотримується Його Заповідей1Рукопис 134, 1899 р.. ХП 137.7