“Господь високо звеличав Соломона перед очима Ізраїля й дав йому славу царства, якої не мав перед ним ні один цар в Ізраїлі” (1Хрон.29:25). ХП 162.1
Соломон, котрий під час посвячення храму урочисто заповідав народові: “Нехай ваше серце буде суцільно віддане Господеві, Богу нашому” (1Цар.8:61), вибрав власну дорогу, і його серце відійшло від Бога. Він міг би об'єднатись з Богом, аби щоразу більше пізнавати Його, однак він не виправдав виявленого до нього довір'я і почав щоразу далі відступати від Бога... ХП 162.2
З цього прикладу бачимо, якими стають люди, коли відходять від Бога. Один фальшивий крок готує дорогу для другого, третього і т.д. Більше того, кожний наступний невірний крок дається значно простіше від попереднього. Отже, будьмо обережними, щоб не наражати свою душу на небезпеку, відступаючи від принципів чистоти та порядності! Вельми небезпечно нехтувати Божественною огорожею миру та праведності. ХП 162.3
Чи припустився Господь помилки, поставивши Соломона на таку відповідальну посаду? Ні, Бог наперед готував його до виконання цих обов'язків, обіцяючи йому благодать і силу на умові послуху. Давид заповідав йому: “Бережи накази Господа, Бога твого, ходи Його путями, держись Його установ, заповідей, присудів і приписів, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди повернешся” (1Цар.2:3). ХП 162.4
Господь ставить людей на відповідальні посади, аби вони виконували не свою, а Його волю. Поки люди цінують Його чисті принципи правління, Він благословляє і укріпляє їх, визнаючи їх Своїм знаряддям. Бог ніколи не залишить того, хто вірний принципу. ХП 162.5
Нехай же люди, які займають відповідальні посади, пам'ятають, що ми наближаємося до небезпек останніх днів. Бог оглядає цілий світ та усіх, котрі живуть на Землі... Ніхто не повинен робити своїм дороговказом заблудних, обмежених людей. Над всіма смертними стоїть Бог, — Той, від Кого всі отримують мудрість та знання, що допомагають творити добро. Господь готовий допомогти кожній людині, бо Він не дивиться на обличчя. ХП 162.6
Якщо когось Господь наділяє щедрими дарами, то йому потрібно остерігатися гордості та самовпевненості. Про людину, яка справляє великий вплив на оточуючих і за якою інші люди охоче йдуть, потрібно постійно молитися; її також повинні наставляти інші служителі. Отож будемо молитися, аби такі особистості були захищені від гордощів та самопіднесення. 1Рукопис 164, 1902 р. ХП 162.7