“Тут є Єлисей, Шафатів син, який зливав Іллі воду на руки” (2Цар.3:11). ХП 173.1
Єлисей залишив батьківський дім без гіркого жалю і стогнання. У батьківському домі був влаштований бенкет з приводу того, що одному із членів родини виявлена така велика честь. З чого ж починалося служіння Єлисея? Він почав з найменшого і від щирого серця виконував найнезначніші доручення. Про нього написано, що він поливав воду на руки Іллі. Іншими словами, він став слугою пророка. ХП 173.2
Будь-яка робота, якою б незначною вона не здавалася, приймається Богом так само, як і величне служіння, коли вона виконується для Господа з цілковитою самовіддачею... Кожний, хто вважає себе Божою дитиною, покликаний звершувати скромне, але добровільне служіння. ХП 173.3
Після того як Єлисей протягом певного часу прислуговував Іллі, він був покликаний зайняти його місце. В той час вже ніхто не міг перевершити його. Він трудився під керівництвом Іллі як підмайстер і учень, але прийшов час, коли його пан був узятий на небо, і тоді той, котрий служив йому, вийшов на перший план. І як Ілля був готовий до переселення на Небо, так і Єлисей був готовий зайняти його місце і стати наступником пророка... ХП 173.4
“Пророчі учні, які були в Єрихоні, підійшли до Єлисея й кажуть йому: ‘Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?’ Він відповів: ‘І я це знаю, мовчіть!..’ Ілля сказав йому: ‘Залишся тут, тому що Господь посилає мене на Йордан’. Той же відповів: ‘Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не залишу тебе’. І йшли вони обидва... Вони... стали над Йорданом. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді; і вода розступилася на обидва боки так, що вони перейшли по сухому... Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх; і Ілля знявся у вихорі на небо. ХП 173.5
Усе це бачив Єлисей... Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі... кажучи: ‘Де Господь, Бог Іллі?’ І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов”. ХП 173.6
Ще працюючи на батьковому полі, Єлисей засвоїв важливий урок: не можна настроювати себе на невдачу і залишатись пригніченим. Тепер він поклав руку на плуг духовної праці і після того жодного разу не знемігся і не занепав духом. Щоразу, коли йому пропонували повернутись назад, він говорив: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе”. 1Лист 12, 1897 р. ХП 173.7