“А до Сина: Боже, Твій престол на віки віків, і скіпетр Твого Царства — це скіпетр справедливості” (Євр.1:8). ХП 197.1
У пустелі Христос витримав такі випробування, які люди не можуть собі навіть уявити. Там Він віч-на-віч зіткнувся з підступною силою сатани, падшого ангела. Спокушаючи Спасителя, ворог застосував ту саму тактику, яка була випробувана ним у Едемі, де йому вдалося спокусити Адама і Єву. Він почав з того, що намагався заперечити владу Христа. Якщо Ти Син Божий, говорив він, то доведи це... ХП 197.2
Сатана добре знав, Ким був Христос, бо, коли Спаситель йшов у Гадаринську землю, демон, який заволодів біснуватим, кричав: “Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!” (Марк.5:7). Коли Христос зустрічався із випробуванням як другий Адам, краса Його характеру сяяла крізь Його людські обриси. За Його людським єством сатана міг бачити славу і чистоту Святого, з Котрим він спілкувався у небесних оселях. Дивлячись на Христа, він згадав, яким колись був сам. Тоді Люцифер був прекрасним і святим. Самозвеличення викликало у ньому бажання зайняти місце Христа, але він зазнав поразки. Чи міг він тепер здійснити свій намір, скориставшись ослабленою людською природою Христа? Сатана знав: якщо йому вдасться схилити Христа поступитися хоча б на йоту у відданості Отцю, він матиме цілковиту владу над усім світом; тоді він правитиме ним так, як тільки може це робити істота зі спотвореною духовною природою. Проте Той, Кого сатана намагався подолати, був Господом Неба, а тому усі спроби спокусника виявилися марними. Коли нарешті сатана зрозумів, що його очікує поразка, він сповнився злобою і ненавистю... ХП 197.3
Тоді сатана підняв Христа на наріжник храму і запропонував Йому кинутися вниз... Таким чином він намагався ввести Його у гріх самовпевненості. Він нагадав Йому про служіння ангелів. Проте жодні спокуси не могли примусити Спасителя прийняти виклик сатани... ХП 197.4
Може здатись, що ворог мав владу переносити Христа у будь-яке місце, куди йому заманеться, оскільки після другої спокуси він підніс Його на дуже високу гору і там показав усі царства світу та їхню славу... Але Божественність засяяла крізь людську природу Ісуса, і злі ангели побачили перед собою прославленого Ісуса, коли Він сказав: “Іди геть від мене, сатано”. ХП 197.5
Як Повелитель у небесних дворах, Христос звик приймати служіння ангелів. Перебуваючи на нашій землі, Він міг у будь-який час попросити Свого Отця дати Йому дванадцять легіонів ангелів. Однак жодний підкуп, ніяка спокуса виявити Свої Божественні переваги не могли примусити Його зійти із визначеного Богом шляху1Лист 7, 1900 р.. ХП 197.6