“Перебувайте в Мені, а Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені” (Йоан.15:4). ХП 214.1
Сатана хотів змінити Боже правління і накласти власну печатку на правила Божого Царства. Христос з цього приводу не виявив жодної підтримки, і диявол вступив з Христом у битву, яка ставала дедалі жорстокішою. Діючи таємно (хоч для Бога немає нічого таємного), Люцифер перетворився на ошуканця, видаючи неправду за істину. ХП 214.2
Він був вигнаний з Неба. Здавалося, що у пустелі спокушення Христос залишився з ним наодинці. Але Спаситель не був самотнім: Його з усіх боків оточували Божі ангели, які так само вишикуються навколо тих, кого ворог піддає своїм страшним нападам. Христос залишився в пустелі з тим, хто підняв війну на Небі і кого Він переміг. Сатана і цього разу зазнав поразки. ХП 214.3
У пустелі сатана зустрівся з Ісусом за інших обставин: Христос не мав тієї слави, яка оточувала Його на Небі. Він упокорив Себе, прийняв людську природу... Яких же неймовірно тяжких душевних страждань і мук зазнав Христос! Які ж це були душевні тортури! Він зустрівся віч-на-віч не з огидним чудовиськом, яким його змальовують: з копитами і крилами кажана, а з прекрасним світлим ангелом, який, здавалося, щойно був у присутності Бога... ХП 214.4
Неможливо осягнути глибину і силу цих спокус, якщо Господь не проведе перед нашими очима ці сцени в особливому відкритті. Але і в такому разі ми зможемо лише частково зрозуміти спокуси Христа... Випробування, яких зазнав наш Господь, доводять, що Він міг піддатися цим спокусам, бо інакше увесь цей бій був би повним фарсом. Проте Він не піддався хитрощам ворога, засвідчивши тим самим, що людська природа, об'єднана з Божественною природою за допомогою віри, може бути достатньо сильною, аби протистояти диявольським спокусам. ХП 214.5
Через зв'язок із Христом ми можемо стати подібно до Нього досконалими людьми. Як Бог Христос не міг бути спокушеним, так само, як Він не був спокушений у своїй відданості на небі. Але коли Христос принизив Себе, прийнявши людську природу, Він міг бути спокушений. Він не мав навіть ангельської природи, але повністю став такою ж Людиною, як і ми з вами, за винятком того, що в Ньому не було жодного гріха... ХП 214.6
Випробування Христа було набагато тяжчим, ніж випробування Адама і Єви, бо Христос прийняв нашу ослаблену природу, але не зіпсовану. Його людська природа могла б зіпсуватися лише у тому випадку, якби Він прийняв слова сатани замість Божих слів.1Рукопис 57, 1890 р.; Видані рукописи, т. 16, с. [180-183]. ХП 214.7