“А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведності, — немов зорі навіки віків” (Дан.12:3). ХП 216.1
Правдиві християни, особливо ті, котрі працюють заради спасіння душ із сатанинських тенет, володітимуть досвідом, подібним до досвіду Христа в пустелі спокушення. Вони будуть терпіти напади ворога усякої правди, проте, як переміг Христос, так переможуть Його благодаттю і вони. Християни не мають жодних підстав вважати, що вони залишені Богом лише тому, що їм доводиться зустрічатися із тяжкими спокусами. Якщо у спокусах не похитнеться їхня віра, сатана залишить їх, і небесні ангели слугуватимуть їм, як колись служили Ісусу. Ніхто не може мати більшої втіхи, ніж християни, які терпляче зносять спокуси і тим перемагають лукавого. Вони свідчать про Ісуса, покладаючись виключно на Боже Слово, і таким чином відбивають кожну атаку сатани доти, поки не дадуть йому остаточну гідну відсіч і не отримають повну перемогу. ХП 216.2
У жодному разі не дозволяйте собі недооцінювати людей, які зазнають суворих спокус, навіть якщо вам здаватиметься, що бурхливі хвилі котяться над їхніми головами. Ми повинні пам'ятати, що Ісус подібно до нас був суворо спокушуваний у всьому, аби потім допомагати спокушуваним... ХП 216.3
Ми всі тим чи іншим чином впливаємо на оточуючих. Наші слова і вчинки залишають незабутнє враження. Тому наш обов'язок полягає у тому, щоб жити не для себе, а для людей і керуватися не почуттями, а принципами. Потрібно враховувати, що наш вплив — це сила або до добра, або до зла. Ми можемо бути або підбадьорюючим світлом, або нищівним ураганом... ХП 216.4
Божий Закон вимагає, щоб ми любили одне одного, як самих себе. Отже, усі сили і здібності душі мають служити головній меті: робити якомога більше добра... Як же приємно Подателю усякого добра бачити, що ми розумно розпоряджаємося Його царськими дарами, справляючи позитивний вплив на оточуючих! Ці дари є сполучною ланкою між Богом і людьми; вони відкривають Дух Христа і небесні властивості. Сила святості, яку бачать усі, але яка не виставляється хвалькувато напоказ, говорить красномовніше за найкращі проповіді. Вона свідчить про Бога і відкриває людям їхній обов'язок переконливіше, ніж просто слова. 1Лист 39, 1887 р.; Видані рукописи, т. 20, с. [137-138]. ХП 216.5