“Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя; тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла” (Матв.21:19). ХП 264.1
У цієї смоківниці було не за сезоном пишне листя. Плоди на смоковницях переважно з'являються раніше, ніж листя, тому від дерева, укритого листям, можна очікувати спілих плодів. Христос підійшов до дерева з надією знайти на ньому плоди, але, обстеживши його від нижніх і до верхніх гілок та не знайшовши нічого, окрім листя, прокляв його. ХП 264.2
Це унікальний випадок у служінні Христа, не схожий на Його відомі методи і вчинки... Всюди Він розповсюджував милосердя у вигляді добрих настанов і діянь. Він був Цілителем, Лікарем. Він прийшов не судити світ, а спасти його. Учні не могли зрозуміти цього вчинку Христа, Котрий покарав дерево за його безпліддя, а тому зауважили: “Як швидко ця смоківниця всохла!” ХП 264.3
Зовсім недавно Христос тріумфально в'їхав у Єрусалим. Удруге Він очистив храм, вигнавши з нього торговців... Люди, які приводили жертовних тварин, укладали нечесні угоди, і ось прозвучало владне слово; Божественність засяяла крізь людську природу, — і жодний розкішно одягнутий священик або скромний торговець, дивлячись на Його лице, не наважився заперечити... ХП 264.4
Тепер Христос демонструє Своїм учням праведний гнів Бога, виражений у символі проклятого дерева. Він побачив, що двори храму були опоганені беззаконням, і передбачає загибель юдейського народу. Дерево, яке пишалося своїм густим, показним листям перед лицем Христа, було символом юдейського народу, який настільки відійшов від Бога, що у своїй гордині і відступленні втратив духовну проникливість і не впізнав свого Викупителя... ХП 264.5
Цьому проклятому Христом дереву з його розкішними, але безплідними гілками призначено повторювати свій урок у кожному столітті до самого завершення історії нашої землі... Якщо дух сатани увійшов у неосвячені серця за днів Христа, щоб у минулих поколіннях противитися вимогам Бога, то він, звісно ж, увійде в так звані християнські церкви нашого часу. Історія повторюється... Однак люди, котрі дотримуються Заповідей Божих, не вступають у полеміку. Вони приймають Боже Слово як свій дороговказ. 1Рукопис 32, 1898 р. ХП 264.6