“І побачив Бог усе, що створив; і воно було вельми добре! І був вечір і був ранок, — день шостий” (Бут.1:31). ХП 7.1
Якою ж прекрасною була Земля, коли вийшла з рук Творця! Бог представив Всесвітові нову планету, на якій навіть Його всевидюще око не зауважувало плями або дефекту, вади або хиби. Кожний елемент творіння займав належне йому місце і відповідав тій меті, заради якої був створений. Подібно до деталей великої машини, усе було ідеально припасоване і досконало гармоніювало між собою... У тому світі не було хвороб... не було навіть натяку на тління. Бог поглянув на справу Своїх рук, здійснену Христом, і сказав, що “вельми добра вона”. Він бачив перед Собою ідеальний світ, у якому не було навіть сліду недосконалості. ХП 7.2
Але незабаром усе змінилося. Сатана спокусив Адама, і той упав у гріх. Ангел, який підняв повстання на Небі і був вигнаний звідти, почав зводити наклеп на Бога перед створеними Ним істотами, котрі прислухалися до слів ошуканця і врешті-решт повірили його обману. Гріх увійшов у світ, а через гріх — і смерть1Лист 23, 1903 р., див. також Рев'ю енд Геральд, 21 липня 1904 р.. ХП 7.3
Коли Христос побачив, що немає жодної людської істоти, здатної бути заступником людства, Він Сам вступив у жорстоку боротьбу зі сатаною. Тільки Єдинородний Син Божий був здатний звільнити тих, хто внаслідок гріха Адама виявився бранцем сатани. ХП 7.4
Божий Син надав сатані усі можливості випробувати на Ньому свою лиху майстерність. Ворог спокусив небесних ангелів, а потім і перших людей. Адам упав, і сатана вирішив, що йому вдасться так само звести Христа після того, як Той прийме людську природу. Усі злі ангели дивилися на цю сутичку як на можливість узяти гору над Христом. Вони лише очікували приводу, щоб продемонструвати свою ворожнечу проти Бога. Коли смерть нарешті зімкнула уста Христа, сатана і його ангели вирішили, що їм вдалося отримати перемогу... ХП 7.5
У цій смертельній боротьбі Син Божий міг покладатися лише на Свого Небесного Отця. Усе здійснювалося по вірі. Він Сам був викупом, даром, відданим заради звільнення полонених. Він власноручно звільнив людство, але ж якою ціною! 2Рукопис 125, 1901 р.; Погляд угору, с. [357]. ХП 7.6