“Господь піклується життям невинних, а їхня спадщина пробуде навіки... бо благословенні Богом успадкують землю, а прокляті Ним — знищені будуть” (Псал.37:18-22). ХП 68.1
Пошана, виявлена Симом і Яфетом до батька, а отже, і до Божественних постанов, була гарантією кращого майбутнього їхнім нащадкам. Про цих синів сказано: “Благословенний Господь, Бог Сима, — і нехай Ханаан буде йому рабом! Нехай Бог поширить Яфета, нехай він живе в наметах Сима, — і нехай Ханаан буде йому рабом!” З роду Сима мав вийти вибраний народ — люди Божого Заповіту, а також обітований Викупитель. Єгова був Богом Сима. Від нього походитимуть Авраам та ізраїльський народ, з якого мав також вийти Христос. “Блаженний народ, якому Бог — Господь!” (Псал.144:15). І Яфет “житиме в наметах Симових”. Нащадки Яфета мали стати спільниками особливих євангельських благословень... ХП 68.2
Пророцтво Ноя не було якимось деспотичним виявом гніву чи ласки. Не воно визначало характер і долю його синів, а лише показувало, яким буде результат обраного ними життя та сформованого характеру. Пророцтво свідчило про Божий намір щодо них та їхніх нащадків, зумовлений їхнім власним характером і поведінкою. Як правило, діти успадковують нахили і вдачу батьків і наслідують їхній приклад. Отже, гріхи батьків від покоління до покоління повторюються в їхніх дітях. Так, нечестя і нешанобливість Хама повторювалися в його нащадках, стягаючи прокляття впродовж багатьох поколінь. “Одна помилка погубить багато доброго” (Екл.9:18). ХП 68.3
З іншого боку, як же щедро була винагороджена повага Сима до свого батька і яка видатна плеяда праведників належить до цього роду! “Знай же, що Господь, Бог твій, то справедливий Бог; Бог вірний, Котрий дотримує Заповіт і ласку для тих, котрі люблять Його і дотримуються Його Заповідей до тисячі поколінь” (Втор.7:9) 1Патріархи і пророки, c. 96. ХП 68.4