“Господь раду народів зводить нанівець; Він людські задуми обертає на ніщо. Постанова ж Господня стоятиме повіки, думки Його серця — від роду й до роду!” (Псал.33:10-11). ХП 71.1
Нечестиві задуми будівничих Вавилонської вежі закінчилися ганьбою і поразкою. Пам'ятник їхньої гордині став пам'ятником безумства. Однак люди продовжують йти тим самим шляхом, покладаючись на себе і відкидаючи Божий Закон. Саме такий принцип намагався втілити в життя сатана серед небожителів; ним керувався і Каїн, коли приносив свою жертву. ХП 71.2
І в наш час люди продовжують зводити високі вежі. Безбожники засновують свої теорії на наукових припущеннях, відкидаючи відкриття Слова Божого. Вони дозволяють собі критикувати Боже правління, зневажаючи Його Закон, і вихваляються самодостатністю людського розуму. Оскільки ж “вирок за лихий вчинок швидко не виконується, тому серце людини повне бажання чинити зло” (Екл.8:11). ХП 71.3
Чимало людей із так званого християнського світу відвертаються від простих біблійних наук і будують своє віровчення на людських вигадках та приємних для слуху байках, вказуючи на споруджену ними “вежу” як на засіб, за допомогою якого можна досягти Небес. Люди із захопленням прислуховуються до красномовних слів, які стверджують, що грішник не помре, а спасіння можливо досягти і без послуху Божому Закону. Якби так звані послідовники Христа керувалися Божим мірилом, вони прийшли б до єдності, але доки людська мудрість буде підноситися над Його Святим Словом, доти існуватимуть розділення, суперечки та розбрат. Змішання, яке існує і в наш час поміж ворогуючими віровченнями та сектами, отримало влучну назву “Вавилон”; цю назву біблійне пророцтво (Об'явл.14:8; 18:2) застосовує до церков останнього часу, що полюбили світ. ХП 71.4
Чимало є й таких, котрі сподіваються влаштувати для себе рай завдяки багатству та владі. Вони “глузують, злісно загрожуючи утиском, говорять бундючно” (Псал.73:8), топчуть людські права і зневажають Божественний авторитет. Ці гордії можуть деякий час мати велику владу та успіх у своїх починаннях, але кінець їхній буде жалюгідним та гірким. ХП 71.5
Час Божих судів наближається. Всевишній зійде, аби подивитися, що “побудували” людські сини. Він виявить Свою верховну владу, а витвори людських гордощів будуть зруйновані... “Господь раду народів зводить нанівець; Він людські задуми обертає на ніщо. Постанова ж Господня стоятиме повіки, думки Його серця — від роду й до роду!” (Псал.33:10-11)1Патріархи і пророки, c. 101-102. ХП 71.6