“Бувають шляхи, які людині здаються простими, але кінець їхній — стежка до смерти” (Прип.16:25). ХП 12.1
Принципи Божого характеру були основою освіти, яку постійно отримували небесні ангели. Цими принципами є доброта, милість і любов. Світло, яке не вимагало жодних доказів, повинні були визнавати і беззастережно приймати усі, хто займав відповідне становище і мав певні повноваження. Усім потрібно було приймати Божі принципи і переконувати тих, котрі перебували на служінні у Бога, що єдина сила, якою слід користуватися, полягала у демонстрації істини, справедливості і милості. Примусу у жодному разі не можна було застосовувати... ХП 12.2
Ці принципи ставали непорушним фундаментом усякої земної освіти. Правил, які встановив Бог, необхідно дотримуватись і поважати у кожній церкві. Так постановив Бог. Його правління мало бути моральним. Нічого не можна робити з примусу. Саме істині призначено бути панівною силою. Будь-яке служіння потрібно виконувати добровільно з любові до Бога. Усім, кому довірені впливові посади, мають гідно представляти Бога, оскільки вони діють від Його імені... ХП 12.3
Видумки сатани, скеровані проти Божого правління, і захист власних прибічників були постійним докором на адресу Бога. Хоча ці нарікання і скарги були безпідставними, проте Бог дозволив сатані реалізувати свої теорії. Він міг би розібратися із сатаною і тими, котрі співчували йому, так само легко, як нам взяти камінця і кинути його на землю. Але тим самим Він здійснив би прецедент насильства над особистістю, якого і так не бракує у нашому світі. ХП 12.4
Господь керується зовсім іншими принципами. Будь-який примус — невід'ємна якість сатанинського правління. Бог не бажає діяти таким способом. Він не захотів дати владолюбній людині навіть найменшого приводу підносити себе над іншими людьми, роблячи себе богом і завдаючи їм розумових чи фізичних страждань. Такий принцип вигаданий виключно сатаною... ХП 12.5
На небесних радах було вирішено діяти відповідно з принципами, які не ставили за мету негайне знищення сатанинської сили, бо намір Бога полягав у тому, щоб усе поставити на вічний і безпечний фундамент... Божественний порядок необхідно було протиставити видуманому сатанинському порядку; потрібно було викрити розтліваючі напрями сатанинського правління і показати перед усіма, що принципи праведності, викладені у Божому Законі, незмінні, вічні і досконалі1Рукопис 57, 1896 р.; Видані рукописи, т. 18, с. [360-361]. ХП 12.6