“І прибув Він до Назарета, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоб читати” (Луки 4:16). ЗПІ 194.4
Як нам пояснити дотримання першого дня тижня більшістю християн, якщо в Біблії ця зміна не підтверджується ані Заповідями, ані прикладом Христа чи Його послідовників? Ми можемо пояснити це тільки тим, що світ іде за переказами людськими, а не за авторитетним “Так говорить Господь”. Саме цього завжди хотів добитися сатана — відвести людей геть від Божих Заповідей і спонукати до шанування і виконання традицій світу цього. За допомогою своїх помічників-людей він викликав презирство до суботи Єгови, затаврувавши її як “стару юдейську суботу”. ЗПІ 195.1
Тисячі людей бездумно повторюють це паплюження, ніби воно мало серйозне обґрунтування; проте вони випускають з уваги факт, що єврейський народ був особливим чином обраний Богом як хоронитель Його Істини, Його Закону та Його Священного Писання. Ізраїльтяни прийняли живі слова, щоб передати їх нам. І Старий, і Новий Завіти прийшли до нас через євреїв. Кожна обітниця в Біблії, кожен промінь світла, який проливає на нас Боже Слово, дійшли до нас через єврейський народ. ЗПІ 195.2
Христос був вождем єврейського народу, коли вони прямували з Єгипту до Ханаану. Разом з Отцем Христос проголосив євреям Закон серед громів з гори Синай. І коли Він прийшов на Землю в людському тілі, то прийшов як нащадок Авраама. Чи повинні ми застосовувати цей же доказ до Біблії та Христа і відкинути їх як єврейські, як це робиться з суботою Господа, нашого Бога? Субота пов'язана з євреями так само тісно, як і Біблія, значить, і Біблію можна відкинути з тієї самої причини, що й суботу. Однак субота має не єврейське походження. Вона була встановлена в Едемі, задовго до появи народу, відомого як євреї. Субота була дана всьому людству і встановлена в Едемі до гріхопадіння Адама та Єви. Творець назвав її “святим днем”, а Христос проголосив Себе “Володарем суботи”. Встановлена при творінні, субота така ж давня, як і людський рід, а оскільки вона була створена для людей, то існуватиме доти, доки існують люди (Ознаки часу, 12 листопада 1894 р.). ЗПІ 195.3