“Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі” (Филп. 2:4, 5). ЗПІ 201.3
Етика, яку прищеплює Євангеліє, не визнає інших норм, крім досконалості Божих думок, Божої волі. Бог вимагає від Свого творіння послуху Його волі. Недосконалість характеру — гріх, а гріх — це порушення Закону. Усі праведні риси характеру зосереджені в Бозі як досконале, гармонійне ціле. Усі, хто приймає Христа як свого особистого Спасителя, отримують можливість придбати ці риси. Така наука святості. ЗПІ 201.4
Які великі чудові можливості надані грішному людському родові! В Особі Свого Сина Бог явив досконалість, досягнути яку можуть усі люди. Завдяки заслугам Христа вони підняті зі свого фатального стану, очищені та цінуються дорожче за офірське золото. У них з'явилася можливість перебувати разом з ангелами в славі та відображати образ Ісуса Христа, Який сяє навіть у яскравій величі вічного престолу. Вони володіють перевагою вірити в те, що через силу Христа стануть безсмертними. Однак як мало з них усвідомлюють, на яку висоту можуть піднятися, якщо дозволять Богові спрямовувати кожний їхній крок! ЗПІ 201.5
Бог дозволяє кожній людині виявляти свою індивідуальність. Він не хоче, щоб хтось із людей розчинявся в особистості іншого смертного. Хто бажає перетворитися в думках і характері, той має дивитися не на людей, а на Божественний Зразок... ЗПІ 202.1
Нам у приклад даний Той, Хто є все у всьому, Хто визначніший від десяти тисяч інших, Хто володіє незрівня-ною досконалістю. Через Свою милість Він адаптував Своє життя, щоб воно стало прикладом для всіх. У Христі з'єдналися багатство і бідність, велич і приниження, безмежна сила і покора й лагідність, які відображатимуться в кожній душі, що приймає Його. Поміщена в рамки властивостей та здібностей людського розуму, у Ньому явлена мудрість великого Вчителя, Якого будь-коли знав світ (Ознаки часу, 3 вересня 1902 р.). ЗПІ 202.2