“Хай хвалять Господнє ім'я, бо Він наказав, — і вони з 'явилися. Він поставив їх навіки віків, видав наказ, що не промине” (Псал. 148:5, 6). ЗПІ 296.2
Як прекрасно псалмист описує турботу Бога про лісові створіння: “Гори високі — для диких козиць, скелі — сховище скельним звіринам” (Псал. 104:18). ЗПІ 296.3
Він посилає струмки, щоб текли поміж пагорбів, де живе птаство, що “видає голос з-посеред галузок” (Псал. 104:12). Усі створіння з лісів та гір — це частина Його великого сімейства. “Ти руку Свою відкриваєш, — і все, що живе, Ти зичливо годуєш” (Псал. 145:16). Альпійський орел іноді ховається від бурі у вузькі ущелини гір. Грозові хмари закривають цього могутнього птаха, розділяючи його своєю темною масою із сонячними висотами, які слугують йому домівкою. Його спроби вирватися здаються даремними. Він метається, б'ючи повітря міцними крилами та будячи гори відлунням свого крику. Врешті-решт, з переможним покликом, він стрімко підноситься вгору і, пробившись крізь хмари, знову опиняється в ясному сонячному світлі, залишивши далеко внизу темряву і бурю. ЗПІ 296.4
Так ми можемо засвоїти багато уроків із природи. Упевненості у своїх силах можна навчитися від дерева, що самотньо росте на рівнині або схилі гори. Воно глибоко пускає коріння в землю, міццю своєї сили кидаючи виклик бурі. Про силу раннього впливу можна дізнатися від викривленого, безформного стовбура, зігнутого ще молодим деревцем, якому жодна земна сила не здатна вже повернути втрачену симетрію. Про таємницю святого життя — від водяної лілії, яка, перебуваючи на лоні болотистого ставка в оточенні водоростей і бруду, сягає своїм стеблом чистих пісків дна. Черпаючи від них життя, вона підносить у бездоганній чистоті свою запашну квітку до світла (Виховання, c. [118, 119]). ЗПІ 297.1