“З'явився чоловік, посланий від Бога; ім'я йому Іван. Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього” (Івана 1:6, 7). ЗПІ 320.1
До нас звернене слово Бога: “Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний”. Він закликає кожного розіп'ята своє “я”. Хто відгукується на цей заклик, той зростає в Ньому. Такі люди щоденно навчаються в Христі і чим більше дізнаються, тим сильніше їхнє бажання утверджувати Царство Боже, допомагаючи своїм ближнім. Чим більше вони просвічені, тим сильніше їхнє бажання просвітити інших. Чим більше вони розмовляють з Богом, тим менше живуть для себе. Чим більше в них переваг, можливостей і здібностей для християнської праці, тим більшу відповідальність вони відчувають за служіння ближнім. ЗПІ 320.2
Людська природа незмінно намагається виявити себе. Людина, яка бажає удосконалитися в Христі, повинна спочатку звільнитися від гордощів і самовдоволення. Потім в її душі запанує тиша, так що вона зможе почути Божий голос. І тоді Дух зможе безперешкодно увійти в її душу. Дозвольте Богові працювати у вас і через вас. Тоді ви зможете сказати разом з апостолом Павлом: “І живу вже не я, а Христос живе в мені”. Але доки не покладемо на жертовник своє “я”, доки не дозволимо Святому Духові перетворити нас на Божественну подобу, ми не зможемо досягнути визначеного для нас Богом ідеалу. ЗПІ 320.3
Христос сказав: “Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали”. Саме таке життя ми повинні мати, щоб трудитися для Христа, і його необхідно мати “над міру”. Бог вдихне таке життя в кожну душу, яка померла для власного “я”. Однак для цього необхідне повне самозречення. Поки цього не трапиться, ми будемо носити із собою те, що зводить нанівець наше щастя і нашу корисність. ЗПІ 320.4
Господу потрібні люди, котрі привносять у своє повсякденне життя світло благочестивого прикладу; люди, чиї слова і вчинки свідчать, що в їхньому серці живе Христос, Який навчає їх та керує ними. Йому потрібні люди молитви, які, борючись сам на сам із Богом, перемагають власне “я”, а потім ідуть до людей і діляться з ними тим, що отримали з Джерела великої сили. ЗПІ 321.1
Бог приймає тих, хто розпинає власне “я” і стає посудиною для почесного вжитку. У Його руках вони як глина в руках гончаря, і через них Він звершує Свою волю. Такі люди отримають духовну силу. У них живе Христос, і свою працю вони здійснюють силою Його Духа. Вони розуміють, що живуть у цьому світі життям, яким жив Ісус, — життям, вільним від будь-якого самолюбства; а Він дає їм сили нести свідчення про Нього, яке приваблює душі до Голгофського, хреста (Ознаки часу, 9 квітня 1902 р.). ЗПІ 321.2