Тоді Петро щиросердо виклав перед ними усю справу. Він розповів про свій досвід, пов'язаний з видінням, посилаючись на те, що воно переконувало його не дотримуватися більше церемоніальної відмінності між обрізанням і необрізанням, а також не вважати язичників нечистими, тому що Бог безсторонній. Він розповів їм про Боже повеління піти до язичників, про прихід посланців, свою подорож до Кесарії, зустріч із Корнилієм та зібраними в його домі людьми. Про його обережність братам свідчив такий факт: хоч Бог і звелів Петрові піти до дому язичника, він узяв зі собою шестеро учнів, присутніх на той час як свідків усього, що він говоритиме й робитиме там. Він виклав їм суть своєї розмови з Корнилієм, у якій останній розповів йому про своє видіння, про повеління послати людей до Йопії та привести Петра, котрий скаже йому, як може спастися він і весь його дім. ІВ 250.1
Апостол розповів про події, що мали місце під час його першої зустрічі з язичниками, кажучи: “Коли ж я почав говорити, злинув на них Святий Дух, як і на нас спочатку. Згадав я Господнє слово, як Він говорив: Іван хрестив водою, ви ж будете хреститися Духом Святим! Якщо Бог дав їм однаковий дар, як і нам, що повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб чинити перешкоду Богові? ” ІВ 250.2
Вислухавши цю розповідь, учні замовкли; вони переконалися, що поведінка Петра була прямим виконанням Божого плану, та зрозуміли, що Євангеліє Христа спонукує їх назавжди відмовитися від їхньої колишньої упередженості і почуття винятковості. “Почувши це, вони замовкли і прославили Бога, кажучи: Отже, і язичникам Бог дав покаяння для життя”. ІВ 250.3