За основу розділу взято Дії 13:1-4; 15:1-31.
Апостоли й учні, які залишили Єрусалим під час лютого гоніння, що постало там після мученицької смерті Стефана, проповідували Христа в навколишніх містах винятково євреям та євреям-елліністам. “І Господня рука була з ними: тож велика кількість тих, що повірили, навернулася до Господа” (Дії 11:21). ІВ 259.1
Почувши цю добру новину, віруючі в Єрусалимі зраділи і послали Варнаву, котрий був “доброю людиною, сповнений Духа Святого”, до Антіохії, столиці Сирії, допомогти місцевій церкві. Там він працював з великим успіхом. Оскільки роботи ставало дедалі більше, Варнава попросив Павла допомогти, і двоє учнів працювали разом у тому місті впродовж року, навчаючи людей та долучаючи до Христової Церкви нових членів. ІВ 259.2
Серед мешканців Антіохії було багато як євреїв, так і язичників. Завдяки здоровому клімату, мальовничій природі, багатству, вишуканості й культурі, місто притягувало до себе багатьох любителів задоволень та легкого життя. Обширна торгівля зробила його важливим центром, де знаходилися представники всіх національностей. Тому воно було містом розкошів і пороку. Через нечестя її мешканців Божа кара врешті-решт спіткала Антіохію. ІВ 259.3
Саме тут учнів уперше стали називати християнами. Це ім'я вони отримали тому, що Христос був головною темою їхніх проповідей, учення і розмов. Вони постійно розповідали про події з життя Ісуса, коли Його учні були благословенні Його особистою присутністю. Учні невтомно свідчили про Його вчення і чудеса зцілення хворих, про те, як Він виганяв демонів та воскрешав мертвих. Тремтячими вустами, зі сльозами на очах звіщали вони про муки Господа в Гетсиманському саду, про зраду, суд і страту, про довготерпіння й покору, з якими Він зносив образи і катування від Своїх ворогів, про Богоподібну жалість, з якою молився за Своїх гонителів. Вони з радістю говорили про Його воскресіння, вознесіння та Його посередницьке служіння на Небі задля грішної людини. Язичники цілком справедливо могли називати їх християнами, оскільки вони проповідували про Христа і зверталися через Нього в молитвах до Бога. ІВ 260.1
У густонаселеному місті Антіохії Павло знайшов чудове поле діяльності, де його висока освіченість і мудрість у поєднанні із запалом справляли могутній вплив на мешканців та постійних відвідувачів цього культурного центру. ІВ 260.2
Тим часом праця апостолів була сконцентрована в Єрусалимі, куди під час встановлених свят на поклоніння до храму приходили з усіх країн євреї, що розмовляли різними мовами. У такі дні апостоли проповідували Христа з непохитною мужністю, хоча й знали, що цим вони постійно наражали своє життя на небезпеку. Багато людей навернулися у віру; повернувшись до своїх домівок у різних куточках країни, вони сіяли насіння істини серед усіх народів і класів суспільства. ІВ 260.3
Петро, Яків та Іван були впевнені, що Бог призначив їм проповідувати Христа на батьківщині серед своїх співвітчизників. Однак Павло під час молитви в храмі отримав доручення від Бога, і йому надзвичайно ясно було показано його широке поле місіонерської діяльності. Аби приготувати Павла до обширної важливої праці, Бог наблизив його до Себе та відкрив перед його зачудованим поглядом красу і славу Неба. ІВ 260.4