Новий імператор Карл V вступив на престол Німеччини, і римські емісари поспішили до нього зі своїми поздоровленнями та намовляннями застосувати владу проти Реформації. Але курфюрст Саксонії, якому Карл був багато в чому зобов'язаний своєю короною, просив його не вживати жодних заходів проти Лютера, доки сам його не вислухає. ІВ 298.1
Тепер увага всіх сторін була привернена до сейму представників німецьких земель, який мав зібратися у Вормсі невдовзі після вступу Карла V на престол. Це національне зібрання повинно було розглянути важливі політичні питання, проте вони видавалися малозначущими у порівнянні зі справою віттенберзького ченця. ІВ 298.2
Карл заздалегідь звелів курфюрстові взяти зі собою на сейм і Лютера, запевнивши, що реформатор буде захищений від будь-якого насильства і йому буде дана можливість відкритої дискусії із суперечливих питань з компетентними особами. Лютер з нетерпінням чекав дня, коли з'явиться перед імператором. ІВ 298.3
Друзі Лютера були стривожені й налякані. Знаючи упередженість і вороже ставлення до нього, вони боялися, що навіть охоронна грамота не зможе захистити його, тому благали Мартіна не наражатися на небезпеку. Він відповів: “Папісти не бажають, щоб я приїхав до Вормса, а прагнуть мого засудження і смерті. Це не має значення. Моліться не про мене, а про Слово Боже”. ІВ 298.4