“І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі...” Воїнство ангелів, які супроводжували Божественну Величність, скликали народ звуком, що нагадував звук сурми і ставав дедалі голоснішим, аж затремтіла вся земля. ІВ 116.1
“І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора...” Божественна Величність зійшла в хмарі зі славним почтом ангелів, вигляд яких був подібний до полум'я вогню. ІВ 116.2
“І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно... І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине. А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав”. ІВ 116.3
Так Господь у страхітливій величі проголосив Свій Закон із Синаю, щоб люди повірили. Проголошення Закону супроводжувалося величними проявами Його влади, щоб народ знав: Він — єдиний істинний Живий Бог. Мойсеєві не було дозволено увійти в хмару слави, а тільки наблизитися до неї й увійти в густу темряву, що оточувала її. Він стояв поміж народом і Господом. ІВ 116.4