Господь провадив ізраїльтян у всіх їхніх подорожах по пустелі. Коли розташування табору й перебування в певному місці мало служити на добро народові та славу Богові, Він відкривав їм Свою волю через хмарний стовп, який стояв низько над скинією. Там він залишався доти, доки Господь не наказував їм знову вирушати в дорогу. Тоді хмара слави підіймалася високо над скинією і вони рушали знов. ІВ 131.1
Упродовж усієї своєї подорожі ізраїльтяни дотримувалися ідеального порядку. Кожне покоління несло свій прапор, на якому був знак батьківського дому, і кожному поколінню було наказано отаборюватися під своїм прапором. Подорожуючи, усі покоління зберігали порядок, кожне рухалося під своїм прапором. Коли народ відпочивав від дороги, то встановлював скинію, а різні покоління ставили свої намети за зазначеним Богом порядком — навколо скинії, на певній відстані від неї. ІВ 131.2
Коли народ вирушав у дорогу, перед ним несли ковчег свідоцтва. “А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору. І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця. А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!” ІВ 131.3