Сатана та його ангели засліпили очі й затьмарили розум євреїв, підбурюючи начальників і старійшин народу відібрати в Спасителя життя. Вони послали людей привести до них Ісуса, проте, наблизившись до місця Його перебування, ті були вельми вражені. Вони бачили, з яким співчуттям Господь ставився до людського горя. Вони чули, як з любов'ю та ніжністю Він промовляв слова підбадьорення до слабких і стражденних. Вони чули також, як владним голосом Він руйнував силу сатани й відпускав його в'язнів на волю. Вони слухали слова мудрості, що сходили з Його вуст, і були в захопленні. Вони не могли накласти на Нього рук, тому повернулися до священиків і старшин без Ісуса. ІВ 174.2
На запитання: “Чому ви не привели Його?” — вони розповіли, що бачили Його чудеса, чули святі слова мудрості, любові і знання. На закінчення вони сказали: “Ніколи ще жодна людина не говорила так, як Цей Чоловік”. Первосвященики звинуватили їх, що й вони також були обмануті, тому декотрі зі слуг відчули сором за те, що не привели Його. Священики запитали з презирством, чи повірив у Нього хтось із начальників. Я бачила, що багато посадових осіб і старійшин повірили в Ісуса, але сатана стримував їх, щоб вони не визнали цього; вони боялися людських докорів більше, ніж Бога. ІВ 174.3
До цього часу хитрощі й ненависть сатани не змогли зруйнувати Плану спасіння. Наближався час здійснення мети, задля котрої Ісус прийшов у світ. Порадившись, сатана та його ангели вирішили вплинути на вибраний Христом народ, щоб вони криками домагалися Його крові, насміхалися і жорстоко поводилися з Ним. Вони сподівалися, що Ісус обуриться через таке поводження і втратить Своє смирення й лагідність. ІВ 175.1
У той час як сатана складав свої плани, Ісус обережно відкривав Своїм учням істину про те, що Йому доведеться перейти через страждання, Він буде розп'ятий і третього дня воскресне. Але їхній розум, здавалося, притупився, і вони не могли збагнути того, що Він говорив їм. ІВ 175.2