Тоді з'явився Юда з юрбою озброєних людей. Він наблизився до Свого Вчителя, щоб, як звичайно, привітати Його. Юрба оточила Ісуса, але Він виявив Свою Божественну силу, запитавши їх: “Кого шукаєте?.. Це Я”. Вони подалися назад і попадали на землю. Ісус поставив це запитання для того, аби вони могли побачити Його силу й отримати доказ, що Він може при бажанні визволитися з їхніх рук. ІВ 181.1
Коли учні побачили, що озброєна киями й мечами юрба так швидко впала, у них зажевріла надія. Натовп підвівся і знову оточив Сина Божого, тоді Петро витягнув меча і, вдаривши ним слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Ісус наказав йому сховати меча, сказавши: “Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?” (Матв. 26:53). Я бачила: коли Ісус промовив ці слова, обличчя ангелів засвітилися надією. Їм хотілося зараз же оточити свого Повелителя й розсіяти розгнівану юрбу. Але їхні лиця знову посумнішали, коли Ісус додав: “Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?” (Матв. 26:54). Серця учнів також сповнилися відчаєм та гірким розчаруванням, коли Ісус дозволив Своїм ворогам узяти Його. ІВ 181.2
Учні боялися за власне життя, усі вони залишили Його і втекли. Ісус був залишений сам у руках кровожерливої юрби. О, як тоді тріумфував сатана! Які смуток і журба охопили Божих ангелів! Багато загонів святих ангелів, очолюваних високими на зріст ангелами-командувачами, були послані спостерігати за цією сценою. Вони мали занотувати кожну образу, кожен вияв жорстокості щодо Сина Божого, зафіксувати кожен біль, який витерпів Ісус, оскільки люди, учасники цієї страхітливої сцени, змушені будуть знову побачити її в живих образах. ІВ 181.3