“Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають” (Євр.11:6). ЩМП 173.1
Ми стверджуємо, що є мандрівниками на цій Землі і прямуємо до кращої, небесної країни. Якщо ми насправді подорожні, які йдуть до країни, де можуть перебувати тільки святі, то перш за все нам слід ближче познайомитися з цією країною. Ми маємо дізнатися, які приготування потрібно здійснити, яких манер і рис характеру нам слід набути, щоб стати небесними громадянами. Ісус — Цар цієї землі. Він чистий і святий. Він наполегливо закликає Своїх послідовників: “Будьте святі, як Я Святий!” (1 Петр.1:16). Якщо ми хочемо бути з Христом і безгрішними ангелами на Небі, то вже на цій землі повинні приготуватися до життя в їхньому святому суспільстві. ЩМП 173.2
Це — зміст нашого життя. Все інше має другорядне значення. Наші розмови, поведінка і вчинки повинні переконувати наших рідних, сусідів і весь світ у тому, що ми очікуємо скорого переселення в кращу країну... Ті, чия віра щоденно підкріплюється й утверджується ділами, контролюватимуть свій апетит, керуватимуть честолюбними бажаннями і приведуть кожну свою думку і почуття у відповідність з Божою волею... ЩМП 173.3
Земля, в яку ми йдемо, набагато привабливіша від землі Ханаанської для синів Ізраїлю... Що зупинило їх у той момент, коли вони вже бачили Обіцяний край?.. Саме їхнє свідоме невір'я не дозволило їм увійти до Ханаану. Вони нічим не бажали ризикувати, тому не довірилися Божим обітницям... ЩМП 173.4
Ця сумна історія про Ізраїлевих синів є пересторогою для нас — людей останнього часу. Ми стоїмо на самому кордоні Небесного Ханаану і, якщо забажаємо, можемо побачити красу прекрасної землі. Якби ми вірили в Божі обітниці, то показали би своєю мовою і поведінкою, що не живемо для цього світу, але вважаємо найважливішим у цьому житті приготування до майбутнього перебування у цій небесній країні (Рев'ю енд Геральд, 29 листопада 1881 р.). ЩМП 173.5