“Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем” (Осії 10:12). ЩМП 289.1
Кожному членові Церкви необхідно роздумувати про те, як зорати необроблений грунт свого серця, ретельно його поборонувати і засіяти насінням. Для християнина це непроста справа. Це важкий і стомлюючий процес. Посів насіння не завжди приємний для того, в чиє серце воно сіється, а деколи він виявляється марним, бо людина не відчуває цінності і краси Божого Слова і не сприймає його, коли Дух Святий зорює грунт її духовного життя. Кожному з нас необхідно щиро розкаятися у скоєних гріхах, проте це не відбудеться до тих пір, поки тверда земля нашого серця не буде зорана і тверді грудки не будуть розбиті, щоб посіяти дорогоцінне насіння. В цьому і полягає закон духовного розвитку особи. Часто люди намагаються змінити цей порядок, але до тих пір, поки вперта воля людини не підкориться дії Святого Духа, необхідно знову і знову обробляти грунт людського серця. І лише тоді насіння дасть бажані сходи в людському житті, яке тепер стало сприйнятливим до Божого Слова. ЩМП 289.2
Це має відбутися як в духовному, так і в практичному житті особи. Часто для того, щоб зібрати духовні жнива, необхідно виявити твердість і докласти серйозних зусиль. Божий великий закон духовного становлення особи полягає в тому, що для доброго врожаю перед посівом насіння необхідно ретельно зорати грунт. На жаль, багато кому бракує досвіду в роботі спасіння душ. Божественні благословення очікують лише тих, хто, закликаючи на допомогу силу Святого Духа, обробляє грунт людських сердець і безперестанку піклується про нього, тоді як Господь Сам сіє Своє насіння. ЩМП 289.3
Що посіє людина, те й пожне. Ті, хто вивчають Боже Слово з метою видалити зі свого життя всі гріхи і прагнуть пізнати, що є правда, приймають Божу істину всім своїм серцем і каються, прислухаючись до її безстороннього викриття... Якщо людина сіє істинне покаяння, то в результаті збере благочестивий і урівноважений характер, її вчинки відрізнятимуться гідністю й порядністю. Якщо вона продовжуватиме довіряти Богові, то знайде мир (Лист 291, 1903 р.). ЩМП 289.4