“Тоді привели до нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм. Ісус сказав: Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо для таких е Царство Небесне. І поклавши на них руки, Він пішов звідти” (Матв.19:13-15). ЩМП 40.1
Діти — спадщина від Господа. Душі маленьких дітей, які вірять у Христа, так само цінні в Його очах, як і ангели біля престолу. Їх потрібно привести до Христа і навчити для Нього. Їх необхідно направити шляхом покори; не можна потурати їхньому апетитові або пихатості. ЩМП 40.2
Коли учні захотіли відіслати матерів, які принесли своїх маленьких дітей до Христа, Він засудив брак їхньої віри, сказавши: “Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо для таких є Царство Небесне”. Він був засмучений поведінкою учнів, які забороняли матерям приводити своїх дітей до Нього. Такими діями Його послідовники словом і ділом показували, що Його милість була обмежена і діти не повинні підходити до Нього... ЩМП 40.3
На батьків покладена велика відповідальність виховання і навчання дітей. Уже в ранньому віці вони формують їхню вічну долю. Завдання батьків — старанно і невпинно сіяти добре насіння в серцях дітей, і згодом це насіння принесе урожай хороших звичок, вірності і добровільної покори. Правильні, доброчесні звички, сформовані в юності, переважно залишаються з людиною на все життя. У більшості випадків ті, хто поклоняється Богові і шанує істину, осягнуть ці уроки, перш ніж світ зможе закарбувати гріховний спосіб мислення в їхніх душах... ЩМП 40.4
Такі батьки — насправді сини і дочки Божі! їхнє життя відзначене пахощами добрих вчинків. Свята атмосфера оточуватиме їхні душі. Їх щирі прохання про милість і керівництво Святого Духа підноситимуться до Неба. З їхніх будинків віра буде поширюватися як яскраве, зігріваюче проміння сонця (Рев'ю енд Геральд, 30 березня 1897 р.). ЩМП 40.5