“Бо Він навчав їх, як Такий, що має владу, а не як книжники” (Матв.7:29). ЗІХ 160.1
“У проміжках між Своїми подорожами Ісус любив зупинятись у Капернаумі, тому це місто стали називати ‘Його містом’”. ЗІХ 160.2
Капернаум... вузловий центр переплетіння торговельних шляхів сполучення... Люди з різних країн проїжджали через це місто... У Капернаумі Ісус міг зустрічати людей різних національностей і соціальних верств — багатих і бідних, знатних і простих, тому Його вчення могло поширюватися звідси і в інші країни. Люди, спонукані досліджувати пророцтва, мали б звернути увагу на Спасителя і Його місія стане явною для світу. ЗІХ 160.3
Незважаючи на протидію синедріону, народ з нетерпінням очікував подальшого розвитку Христової діяльності. Небеса напружено спостерігали за тим, що діється на Землі. Ангели постійно підтримували Його служіння, надихаючи людські серця і притягуючи їх до Спасителя. ЗІХ 160.4
Зцілення Христом у Капернаумі сина царедворця було живим свідченням Божої сили. Царедворець разом зі своїми домашніми з радістю засвідчив, свою віру. Звістка про те, що божественний Учитель перебуває у місті, сколихнула увесь Капернаум. Люди натовпами йшли, аби бачити Ісуса. Суботнього дня до синагоги прийшла така велика кількість людей, що більшість з них стояли на вулиці, бо не змогли ввійти до середини. ЗІХ 160.5
Усі, хто слухав Спасителя, “дивувались науці Його, бо слово Його було владне”. “Бо навчав Він їх як можновладний, а не як книжники їхні” (Лука 4:32; Матв.7:29)... ЗІХ 160.6
Ісус не торкався суперечливих питань юдаїзму. Його справою була проповідь Істини. Слова Христа виливали потоки світла на вчення патріархів, а тексти Писань поставали перед людьми новим відкриттям. Раніше ніхто й не думав, що Слово Боже має таке глибоке значення. ЗІХ 160.7
Ісус звертався до людей зрозумілою для них мовою. Істина в Його вустах була прекрасною, тому що Він викладав її прямо і просто. Його мова — чиста добірна і ясна, нагадувала джерельний струмок. Його голос був музикою для тих, хто чув монотонні промови рабинів. Хоча Його наука була простою, але промовляв Він як Можновладець. Ця особливість і відрізняла проповідь Христа від усіх інших. У промовах рабинів відчувалися вагання і невпевненість, ніби Писання можна тлумачити одного разу так, а іншого — зовсім протилежно. Це лише заплутувало слухачів все більше і більше. Ісус же, приймаючи Писання як незаперечний закон, промовляв з такою божественною силою і впевненістю, що в Його словах не можна було сумніватись... ЗІХ 160.8
У кожній темі Спаситель відкривав слухачам Бога (Христос — надія світу, c. [252-253]). ЗІХ 160.9