“Ті, які звіряються на Господа, — подібні до гори Сіон, що не хитається, а пробуває вічно. Єрусалимі Гори навколо нього; а Господь круг народу Свого, віднині і повіки” (Псал.125:1-2). ЗІХ 216.1
Надію і спасіння для світу приніс хрест — знаряддя тортур і ганьби. Учні були простими людьми, які не мали ані багатства, ані зброї. Але вони мали Слово Боже, і, зміцнившись силою Христа, пішли у світ, розповідаючи чудову історію про ясла і хрест, долаючи усі перешкоди. Відмовившись від світських почестей і визнання, вони стали героями віри. Сповнившись божественною красномовністю, апостоли підтримали своїми словами світ. ЗІХ 216.2
В Єрусалимі, цьому місті упереджень, поширювалися найсуперечливіші думки про Того, Хто був розп'ятий як злочинець. Учні ж сміливо продовжували говорити слова життя, відкриваючи юдеям зміст місії Христа, Його розп'яття, воскресіння і вознесіння. Священики і начальники були вражені сміливим свідченням апостолів. Сила воскреслого Спасителя насправді спочила на учнях; їхня діяльність супроводжувалася ознаками і чудесами, а число віруючих зростало з кожним днем. На вулиці, якими мали переходити учні, люди виносили хворих “на постелях та ліжках, щоб коли Петро буде проходити, аби хоч тінь його впала на кого з них” (Дії 5:15). До них також приводили біснуватих. Навколо апостолів збиралися натовпи, і ті, що зцілялися, голосно вихваляли Бога, виславляючи ім'я Відкупителя... ЗІХ 216.3
Усі попередні спроби придушити нове вчення скінчилися невдачею; але тепер садукеї і фарисеї вирішили, що учнів треба зупинити за усяку ціну, бо апостоли обвинувачують їх у смерті Ісуса. Розлючені, вони силоміць схопили Петра та Йоана і вкинули їх до загальної в'язниці... ЗІХ 216.4
Учні не злякалися і не засмутилися... Небесний Бог, могутній Повелитель Всесвіту, побачивши, що люди повстали проти Його справи, вирішив особисто допомогти учням, які опинилися у в'язниці... Уночі Господній ангел відчинив двері в'язниці і сказав апостолам: “Ідіть і, ставши в храмі, говоріть народові всі ці слова життя” (Дії 5:20). (Дії апостолів, c. [77-80]). ЗІХ 216.5
Напередодні розп'яття Христос заповів Своїм учням мир. “Мир залишаю вам, — сказав Він, — Мій мир даю вам” (Йоан.14:27)... Такий мир не дається тим, котрі пристосовуються до світу. Христос також ніколи не досягав миру ціною компромісу зі злом. Мир, який Ісус залишив учням, — це мир у серці, але не той, що навкруги. Незважаючи на всю протидію і боротьбу, в серцях Його вірних свідків завжди мав панувати мир (Дії апостолів, c. [84]). ЗІХ 216.6