“Але Бог доказує Свою любов до пас тим, що коли ми були ще грішниками, Христос помер за нас. Тим більше тепер, будучи виправдані кров'ю Його, — спасемося Ним від гніву” (Римл.5:8-9). ЗІХ 230.1
Темою наших постійних роздумів має стати Христос і причому розп'ятий, щоб таким чином збудити найглибші почуття нашої душі. Справжні послідовники Христа завжди цінуватимуть велике спасіння, яке Він здійснив задля них, і підуть за Ним, куди б Він не пішов. Вони вважатимуть за високу честь нести покладений на них Христом тягар. Лише у світлі хреста ми зможемо правильно зрозуміти цінність людської душі. В очах Божих люди настільки дорогоцінні, що Він заплатив за їхнє спасіння безмежну ціну, — віддав Свого Сина на смерть задля їхнього спасіння. Яка ж премудрість, благодать і любов виявлені в усій повноті у цьому дарі! Вартість людини можна пізнати, лише піднявшись на Голгофу. Правильно оцінити людину можливо лише після того, як осягнемо таємницю Христового хреста. ЗІХ 230.2
Яке ж відповідальне становище займають ті, що об'єднуються з Відкупителем у справі спасіння людей! Ця праця вимагає самовідданості, жертовності, любові, наполегливості, мужності й віри... Потрібна наполеглива, усе перемагаюча віра (Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [634-635]). ЗІХ 230.3
Самозречення і хрест безпосередньо супроводжують кожного послідовника Христа на життєвому шляху. Хрест — це щось таке, що суперечить природним бажанням і волі людини. Якщо серце не цілком посвячене Богові; якщо воля, почуття і думки не підкорилися Його волі, то людина не зможе жити за принципами справжньої релігії, наслідуючи життя Христа (Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [651]). ЗІХ 230.4
Послідовники Христа мають так цінувати душі, як їх оцінив Він. Усі їхні уподобання мусять належати дорогому Спасителеві та Його справі; вони працюватимуть в ім'я спасіння відкуплених Його Кров'ю, чого б це не коштувало. Що таке гроші, будівлі, землі порівняно хоча б з однією спасенною душею? ЗІХ 230.5
Христос приніс повноцінну, досконалу жертву, цілком достатню для спасіння кожного сина і дочки Адама, які покаються перед Богом у порушенні Його Закону і віритимуть в Господа Ісуса Христа. Та незважаючи на досконалість жертви Христа, лише декотрі погоджуються жити в послухові задля успадкування його великого спасіння. Лише незначна кількість людей готова піти на такі ж надзвичайні нестатки, зносити Його страждання і переслідування, ділити з Ним виснажливу працю, аби привести ближніх до світла... Христос — Вождь нашого спасіння; Своїми стражданнями і жертвою Він подав приклад усім Своїм послідовникам, вказавши, що пильнування, молитва і невтомна праця конче необхідні, якщо вони бажають правильно представляти таку саму любов до грішного людства, яка жила в Його грудях (Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [664]). ЗІХ 230.6