“Я вирішив не знати нічого між вами, крім Ісуса Христа і то розп'ятого. І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні Духа і сили” (1Кор.2:2, 4). ЗІХ 234.1
Для Павла хрест був безмежно святим. З того часу як він відмовився від переслідування учнів розп'ятого Назарянина, він постійно прославляв хрест Христів, і в його житті сталися надзвичайні зміни: відтоді усі його плани і наміри узгоджувалися з волею Неба. Відтоді він став новою людиною в Христі. Павло з власного досвіду знав: якщо грішник усвідомлює любов Отця, явлену в жертві Його Сина, та підкоряється божественному впливу, з ним відбувається зміна, і Христос стає для нього все у всьому. ЗІХ 234.2
Після навернення Павло палко бажав допомогти співвітчизникам побачити в Ісусі з Назарету Сина Живого Бога, Котрий може змінити і спасти людину. З тієї миті його життя було присвячене виключно спробам описати любов і силу розп'ятого Спасителя. В його щедрому, люблячому серці було місце для всіх. “Я боржник, — писав він, — і гелленамі варварам, і мудрим і неукам” (Римл.1:14). Любов до Господа слави, Котрого він так жорстоко переслідував в особі Його святих, була рушійною силою і головним змістом усього його життя. Якщо коли-небудь при виконанні обов'язку запал згасав, йому достатньо було подивитися на хресті виявлену на ньому надзвичайну любов, щоб знову упокорити себе і наполегливо рухатися вперед шляхом самозречення... ЗІХ 234.3
Павло часто в силі Духа розповідав про власне чудесне навернення й довіру до Писань Старого Завіту... Його слова завжди звучали урочисто й серйозно, а тому слухачі не могли не зауважити, що він усім серцем любить розп'ятого і воскреслого Спасителя. Вони бачили, що усі його думки зосереджені на Христі, й усе життя нерозривно пов'язане з Господом... ЗІХ 234.4
Павло розумів, що його сила не в ньому самому, але в присутності Святого Духа, милостивий вплив Котрого сповнював його серце, підкоряючи всі помисли Христу. Про себе він говорив, як про людину, котра завжди носить “в тілі мертвість Ісусову, щоб і життя Ісусове виявилося в його тілі” (2Кор.4:10). Центральною постаттю вчення апостола був Христос. “І вже не я живу, — говорив він, — а Христос живе в мені” (Гал.2:20). Павло умертвив своє “я”; в його тілі був явлений і звеличений Христос (Дії апостолів, c. [245-251]). ЗІХ 234.5