“Адже серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння” (Римл.10:10). ЗІХ 261.1
Згідно з даним текстом ми маємо у що вірити і що визнавати. Спочатку серце повинно прийняти істину, як вона є в Ісусі. Це основа правдивої релігії. Усвідомлення гріха приходить так: хвора на гріх душа, відчуваючи потребу в Лікарі, приходить за прощенням до Ісуса з Назарету. Змагаючись із ворогом, людина просить в Ісуса сили опиратися спокусі. Вона пильнує в молитві та досліджує Писання. Біблійні істини постають перед нею в новому, надзвичайно цікавому світлі, й Дух Божий відкриває їхнє величне значення. Людина вивчає життя Христа, і чим ясніше вона бачить бездоганну чистоту характеру Спасителя, тим менше впевнена у власних чеснотах. Чим частіше і ближче людина бачить Ісуса, тим менше досконалості знаходить у собі. Її самоправедність зникає; абсолютно безпорадна і скрушена, вона падає на Скелю — Ісуса Христа. Людину наполегливо переслідуватиме спокусник; часом вона навіть відчуватиме розчарування, бо вважатиме що Бог не прийме її, однак, покладаючись на Господа у Його Слові та пригадуючи Його вірні обітниці, вона пройде крізь темряву до ясного світла Христової любові. ЗІХ 261.2
“Устами визнають для спасіння”. Якщо серце справді є скарбницею благодаті й любові Христа, то це відображатиметься у словах і поведінці. Людина почне відчувати постійний потяг до Христа, Вона зазнає усього, а значить і потреби в божественній благодаті, правдивій вірі й принципах. Уста мають бути освячені, аби людина була небагатослівною і старанно обмірковувала кожне слово. ЗІХ 261.3
Часом люди, які називають себе християнами, духовно слабнуть, зосереджуючи свої думки на випробуваннях і неприємностях. Щоразу, повертаючись до них і розмірковуючи над подіями минулого, вони не лише перебільшують ті труднощі, а через це віддаляються від Ісуса. Сатана намагається зосередити їхню увагу на самих собі і примусити вважати, що їх недостатньо цінують. Вони починають жаліти і співчувати, втрачаючи віру й упевненість в Ісусі. Внаслідок цього християни віддаляються від Того, Хто закликає покласти їхній тягар на Нього. ЗІХ 261.4
Таким я хочу сказати: пригадайте, що Бог зробив для вас. Скажіть сатані, що ви не довіряєте власній праведності, а покладаєтесь на праведність Христа. Зберігайте в пам'яті дорогоцінні обітниці Біблії, й коли сатана прийде як повінь, щоб подолати вас, зустрічайте його запропонованою Божим Словом зброєю: “Написано”. Воно зруйнує його силу і принесе вам перемогу (Історичні нариси, c. [129-130]). ЗІХ 261.5