“Руки Твої створили мене й збудували мене” (Псал.118:73). ЗІХ 43.1
Давайте поміркуємо про переваги, які маємо. Багато людей, зустрічаючись з труднощами, спокутуються і втрачають терпіння. Вони забувають про численні Божі запрошення і починають шукати допомогу в людей, цілковито покладаючись на неї. Вони йдуть за допомогу до людей і тому слабнуть і бентежаться. Маємо вказівку в усіх наших випробуваннях ревно шукати Господа, пам'ятаючи, що ми — Його власність, Його усиновлені діти. Жодна людина нездатна зрозуміти наших потреб так, як Господь. Ми отримаємо допомогу, якщо з вірою будемо благати про це. Людство належить Йому, бо Він створив та відкупив його. Ми пов'язані з Джерелом усякої влади та сили узами божественної любові. Якщо ми покладаємося на Бога, благаючи у Нього допомоги в наших потребах, як мала дитина просить у батька те, чого потребує, тоді наш досвід збагатиться. Ми пізнаємо, що Бог — Джерело усякої влади та сили. ЗІХ 43.2
Якщо під час молитви ви не відчуваєте особливого припливу почуттів, то не думайте, що ваші молитви не почуті. Той, Хто сказав: “Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам; бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому” (Матв.7:7), — почує вас і дасть відповідь. Довіртеся Його Слову, і відчуєте, як Христос підбадьорить вас: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і знайдете спокій душам своїм” (Матв.11:28-29). ЗІХ 43.3
Ми знайдемо спокій, несучи Його ярмо і тягар. Працюючи разом з Христом у великій справі, за котру Він віддав Своє життя, знайдемо справжній спокій. Він віддав Своє життя за нас, коли ми були ще грішниками, а тому бажає, щоб ми прийшли до Нього і відчули спокій. Він обіцяє дати нам спокій. Тож не покладайте свого тягаря на жодну людину. “Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий”. Так, ви знайдете спокій, котрий дає Христос: спокій, котрий отримуємо, несучи Його ярмо і тягар. ЗІХ 43.4
Божий народ ганьбить Бога, покладаючи свої надії на людей. Він не казав нам цього робити. Бог сказав, що Він навчить і попровадить нас... Поміркуйте, як багато Він дав нам обітниць, за котрі можемо вхопитися рукою віри... Він хоче, аби ми пізнали Його, говорили з Ним, розповідали Йому про свої труднощі і набули досвіду, звертаючись з проханням до Того, Хто усе оцінює справедливо і ніколи не помиляється (Рукопис 144, 1901 р.). ЗІХ 43.5