“Тому ми і дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши Слово Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є, що й діє у вас, віруючих” (1Сол.2:13), ЗІХ 108.1
Біблія містить усе, що необхідне для спасіння душі, і в той же час вона здатна укріпити і дисциплінувати розум... Вона, краще за будь-яку іншу книгу, може служити мудрим путівником у повсякденних справах, а також у тому, щоб допомогти душі піднятися по сходинах, які досягають неба. Біблія сприяє розвитку розумових здібностей у справжнього дослідника істини. Роздуми над Божественним посилюють їх. Власне “Я” кориться, а Бога Його істина підіймаються. Люди тому не знайомі з істинами Біблії, що надміру вшановується людина і мало шани віддається Богові. ЗІХ 108.2
Вивчаючи сторінки Божого Слова, ми знайомимося з величними, вічними істинами. Ми бачимо Ісуса, Сина Божого, що прийшов у наш світ, вступив у потаємну боротьбу і викликав збентеження серед сил темряви. Дуже дивно і майже неймовірно, що безмежний Бог погодився на упокорення Свого Єдинородного Сина!.. ЗІХ 108.3
Боже Слово — це духовна пожива, через яку християнин повинен зміцнювати свій дух і розум, аби боротися за Істину та праведність. Біблія навчає, що потрібно боротися з усяким видом гріха; боротьба супроти зла триватиме доти, поки усяке зло не буде переможене. Людина має стати добровільним учнем у школі Христовій. Коли вона приймає благодать, подаровану їй, присутність Спасителя в думках і серці додасть їй рішучості скинути усякий тягар. Тоді серце сповниться Божою повнотою. ЗІХ 108.4
Щоб наша молодь знала, як “віддалитись від пануючого в світі розтління похіттю” (2Петр.1:4), її потрібно навчити простоти справжнього благочестя. Молоді люди мають бути навчені, що справжні послідовники Христа служитимуть Богові не лише тоді, коли це відповідає їхнім нахилам, але й коли будуть потрібні самовідречення й готовність нести свій хрест. Особливо слід боротися з гріхами, які стали диявольською облогою, і перемагати їх. Небажані риси характеру — спадкові чи набуті, потрібно порівнювати з мірилом праведності і їх перемагати Христовою силою. Погодинно, щодня повинно продовжуватися активне самозречення й освячення. Наші справи свідчитимуть, що Ісус перебуває в серці вірою. Освячення не перетинає шлях душі до пізнання, а розвиває розум і спонукає душу на пошуки істини як захованого скарбу (Поради батькам та вчителям, c. [448-449]). ЗІХ 108.5