“Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками” (Римл. 5:8). ВУС 175.1
Я люблю говорити про Ісуса та про Його незрівнянну любов. У мене немає жодних сумнівів у Божій любові. Я знаю, що Він може завжди спасати тих, хто до Нього приходить. Його дорогоцінна любов — реальність для мене, тому сумніви, висловлені тими, хто не знає Господа Ісуса Христа, не мають на мене жодного впливу... Прийміть Ісуса як свого особистого Спасителя. Прийдіть до Нього такими, які ви є, віддайте себе Йому, живою вірою вхопіться за Його обітницю, і Він стане для вас усім, чим ви бажаєте... ВУС 175.2
Хто віддає своє серце Христові, той знаходить спокій у Його любові. Про велич Його любові свідчать Його страждання та смерть... Ісус пережив ці муки... бо став замісною жертвою й поручителем за грішника. Він Сам поніс на Собі покарання, яке за законом заслужили грішники, щоб у них... з'явився ще один шанс довести свою вірність Богові... ВУС 175.3
У всьому світі є тільки дві категорії людей — ті, хто вірить у Христа і чия віра спонукає їх дотримуватися Божих заповідей, і ті, хто не вірить у Нього та продовжує перебувати в непослуху... ВУС 175.4
У вас є всі підстави вірити в те, що Він може спасти й спасе вас. Чому? Бо ви невинні? Ні, бо ви грішники, а Ісус каже: “Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння”. Цей заклик адресований вам, і коли сатана говорить вам, що ви безнадійні, відповідайте йому, що ви знаєте, що у вас є надія, “бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне”... ВУС 175.5
Рука, прибита за вас до хреста, простягнена до вас, щоб спасти. Вірте, що Ісус почує вашу сповідь, прийме ваші прохання, простить ваші гріхи і зробить вас членами царської родини. Вам необхідна надія, яку дасть Ісус, щоб підбадьорити вас за будь-яких обставин... ВУС 175.6
Хто приймає істину, у тому холоне любов до земного. Він бачить неперевершену славу Небес і цінує пишність вічного життя. Він зачарований невидимим і вічним. Його більше не приваблює земне, він із захопленням звертає свій погляд на невидиму славу небесного світу. Він усвідомлює, що випробування на його шляху породжують безмірну вічну славу, і порівняно з багатствами, якими він користується, ці легкі страждання здаються йому короткочасними (Рев'ю енд Геральд, 23 червня 1896 р.) ВУС 175.7