“Коли ж я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже” (Матв. 12:28). ВУС 180.1
Могутні діяння Христа мали достатню силу, щоб переконати будь-кого. Проте юдейським вождям істина не була потрібна. Вони не могли не визнати достовірності дій Христа, але ці Його дії вони огульно засуджували. Вони змушені були визнати, що служіння Христа супроводжується надприродною силою, але ця сила, як вони стверджували, походить від сатани. Чи вірили вони в це насправді? Ні, але вони були так рішуче налаштовані проти істини й так опиралися наверненню, що стали приписувати роботу Божого Духа дияволові... ВУС 180.2
Вельми співчутливий Спасителю! Яка любов, яка незрівнянна Твоя любов! Звинувачений начальниками Ізраїлю в тому, що чинить справи милосердя силою князя демонів, Він залишався незворушним, неначе нічого не бачив і не чув. Він не міг залишити незавершеним служіння, заради якого зійшов з Небес. Істина повинна бути відкрита людству. Світло для світу мало розвіяти Своїми променями темряву гріха та упереджень. Істині не знайшлося місця в серцях тих, хто мав прийняти її передусім, тому що вони відгородилися від неї упередженням і злою невірою. Христос приготував до прийняття Його вістки серця тих, котрі не користувалися такими високими привілеями. Він приготував нові бурдюки для нового вина. ВУС 180.3
Кожну істину Небесний Бог наділяє впливом, який відповідає її характеру й важливості. План спасіння, від якого залежить саме існування втраченого та близького до загибелі світу, мав бути проголошений, і Дух Божий у Христі Ісусі доторкнувся до серця цього світу... ВУС 180.4
Істина була проголошена Христом. Серця тих, хто називав себе дітьми Божими, були закриті для неї, ті ж, хто не мав настільки високих привілеїв, хто не був зодягнений в одяг власної праведності, тяжіли до Христа... ВУС 180.5
Сьогодні сатана докладає всіх зусиль, щоб залишити світ у незнанні про велику викупну жертву, у якій відкривається Божа любов і неминущі вимоги Його Закону. Сатана воює проти справи Христа... Проте доки він робить свої діяння, небесні ангели об'єднуються з людьми, котрі стали знаряддям у руках Божих (Рев'ю енд Геральд, 30 квітня 1901 р.). ВУС 180.6