“Хто Мене бачив, той і Отця бачив” (Івана 14:9). ВУС 245.1
Той факт, що люди цікавилися вченням Христа більше, ніж сухими, безжиттєвими аргументами юдейських вчителів, гаряче дратував книжників і фарисеїв. Ці вчителі говорили невизначено, витлумачуючи Писання то так, то інакше. Це спантеличувало людей. Однак коли вони слухали Ісуса, їхні серця зігрівалися й отримували розраду. Він показував їм Бога як люблячого Отця, а не як мстивого суддю. Він допомагав усім — знатним і простим, багатим і бідним — побачити істинний характер Божий, спонукуючи називати Його дорогим ім'ям: “Отче наш”. ВУС 245.2
Словами любові та ділами милосердя Христос спростовував старі перекази й людські заповіді та відкривав любов Отця в її невичерпній повноті. Його спокійний, щирий, мелодійний голос був як бальзам для пораненого духу. Він являв Собою образ Божий, відбитий у Ньому Самому. Христос відкривав Своїм слухачам пророчі істини, відділяючи їх від незрозумілих тлумачень, які книжники та фарисеї додали до них. Куди б Він не йшов, Він всюди сіяв небесне насіння істини. ВУС 245.3
Сповнені рішучості чути, що говорить Христос Своїм учням, книжники та фарисеї підсилали до Нього спостерігачів, які ходили за Ним по п'ятах. Ці шпигуни підмічали Його слова й передавали їх представникам юдейської влади, які, слухаючи їх, були майже в нестямі від почуття погано прихованої розлюченості, яку вони видавали за горливість щодо Бога. ВУС 245.4
На засіданнях синедріону не бракувало людей із сильними, усталеними упередженнями, які радили присікти діяльність цієї Людини, здатної заявити про Себе так багато... ВУС 245.5
Вони бачили, що вплив Христа на людей швидко зростає та перевершує їхній власний. Вони прагнули знищити Його за те, що Він наважився перетворити на ніщо їхні перекази, але не ризикнули діяти відкрито через страх перед народом. Вони думали, що якщо будуть діяти таємно, стежачи за Його словами та вчинками, то незабаром знайдуть такі обвинувачення проти Нього, які дозволять їм засудити Його до смерті... ВУС 245.6
Христос ніс правителям Ізраїлю світло, яке позбавляло їх виправдання. Він зробив усе можливе, щоб переконати їх у тому, що вони перебувають в омані (Рев'ю енд Геральд, 5 березня 1901 р.). ВУС 245.7