“Бо й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоб послужити” (Марка 10:45). ВУС 100.1
Христос постійно отримував блага від Отця, щоб передавати нам. “Слово, яке ви чуєте, — говорив Він, — є не Моє, але Того, Хто послав Мене, — Отця”... Не для Себе, а задля інших Він жив, мислив і молився. Провівши години в спілкуванні з Богом, Він щоранку виходив на працю, щоб нести оточуючим небесне світло. Щодня отримував нове хрещення Святим Духом. У ранкові години нового дня Господь пробуджував Його від сну і помазував Його душу й уста благодаттю, щоб Він міг наділяти нею інших. Він знов і знов отримував слова з небесних осель, щоб підкріплювати ними знеможених та пригноблених... ВУС 100.2
Велике враження на учнів Христа справляли Його молитви і звичай спілкуватися з Богом. Одного разу, ненадовго відлучившись від свого Господа, вони після повернення застали Його заглибленим у молитву. Ніби не помічаючи їхньої появи, Він продовжував молитися вголос. Серця учнів були глибоко зворушені. Коли Він перестав молитися, вони вигукнули: “Господи! навчи нас молитися”. У відповідь Христос повторив молитву Господню, яку вже наводив у Нагірній проповіді... ВУС 100.3
“Припустимо, що хтось із вас, — сказав Він, — маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому дати!”... ВУС 100.4
Тут Христос говорить про прохача, котрий благає, щоб дати іншим... Так і учні повинні були просити благословення в Бога. Нагодувавши тисячі людей та виголосивши проповідь про хліб з Небес, Христос відкрив їм, у чому полягає їхня праця як Його представників. Вони мали давати народові хліб життя... До них приходитимуть душі, голодні хліба життя, а вони відчують себе бідними і безпорадними. Вони повинні отримувати духовну їжу, інакше не матимуть що дати людям. Жодна душа не повинна піти від них ненасиченою. Христос скеровує їх до джерела достатку... Невже ж Бог, Котрий послав Своїх слуг годувати голодних, не дасть їм усе потрібне для Його ж справи? (Рев'ю енд Геральд, 11 серпня 1910 р.). ВУС 100.5