“Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить” (Псал. 119:130). ВУС 15.1
Слово Боже — наймогутніший засіб просвіти, найцінніше джерело знань, яке тільки доступне людству. Розум пристосовується до масштабів предмета, з яким йому доводиться мати справу. Якщо він зайнятий лише тривіальними, буденними речами, ніколи не докладаючи серйозних зусиль для осягнення великих вічних істин, тоді дрібніє і слабшає. Звідси й цінність Священних Писань як засобу розвитку інтелекту. Уважне читання Писань з благоговінням та бажанням навчатися розширить і зміцнить розум так, як жодне інше заняття. Вони ведуть до споглядання найбільш піднесених, найбільш облагороджувальних і найбільш значущих істин, які тільки відкриті людському розумові. Вони спрямовують наші думки до безмежного Творця всього сущого. ВУС 15.2
Ми бачимо явлений нам характер Предвічного, чуємо Його голос, що звертається до патріархів і пророків. Ми знаходимо пояснення таємниць Його Провидіння та великих проблем, котрі привертають увагу кожного вдумливого розуму і котрі без Божественного об'явлення марно намагається вирішити людський інтелект. Писання відкривають нашому розумові просту й водночас величну систему богослов'я, представляючи істини, доступні навіть дитині, але при цьому здатні вражати своєю глибиною найпотужніші уми... ВУС 15.3
Наш Спаситель не нехтував навчанням і не зневажав освіту, проте для євангельської справи обрав неосвічених рибалок, оскільки вони не були навчені хибних звичаїв та переказів цього світу. Вони були здібними людьми, що володіли покірним учнівським духом; людьми, яких Він міг підготувати до великої праці... ВУС 15.4
Освічені законники, священики і книжники знехтували можливістю навчатися в Христа. Натомість вони бажали навчати Його і нерідко робили такі спроби, проте щоразу зазнавали поразки перед Його мудрістю, яка відкривала їхнє невігластво та глупоту. Гордощі й фанатизм заважали їм прийняти слова Христа, проте вони дивувалися мудрості, з якою Він говорив... Відтоді слова й діла лагідного Вчителя, записані малограмотними супутниками Його земного життя, справляють життєдайний вплив на чоловіків і жінок усіх віків (Рев'ю енд Геральд, 25 вересня 1883 р.). ВУС 15.5