“Я пишу, тому що я люблю твою душу” (Лист 51, 1889). ЛЗ 6.1
“Дорога молодь, я хочу говорити з вами рішуче, адже бажаю, щоб ви були спасенними” (Вісті до молоді, с. [140]). ЛЗ 6.2
“Моя дорога сестро, я написала тобі, тому що люблю твою душу” (Лист 51, 1894). ЛЗ 6.3
“Я не вважаю ваш випадок безнадійним, інакше моє перо не писало б цих рядків” (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [562]). ЛЗ 6.4
“Прийми докір як від Бога, прийми настанову і пораду, дані з любов'ю” (Лист 30, 1875). ЛЗ 6.5
“Розповідайте Богові про свої потреби, радощі, печалі, турботи і побоювання. Це не обтяжить Його. Той, Хто перелічив волосся на вашій голові, не залишиться байдужим до потреб Своїх дітей. ‘Господь дуже милосердний та щедрий’ (Якова 5:11). Людські печалі зворушують Його любляче серце. Він переживає разом з нами, коли ми розповідаємо Йому про свої жалі. Розкажіть Йому про все, що тривожить вас. Жодний тягар не буде для Нього занадто важким, адже Він утримує світи й керує Всесвітом: Він не може бути байдужим до всього, що стосується вашого внутрішнього світу. Не має жодного розділу в книзі життя, який був би настільки незрозумілим, щоб Господь не міг його прочитати; жодне становище, у якому б ви опинилися, не може бути таким важким, щоб Він не міг вам допомогти. Жодне нещастя, котре спіткало найменшу Його дитину, жодне переживання, яке непокоїть душу, жодна радість, жодна щира молитва — ніщо не проходить повз увагу Небесного Отця, усе знаходить живий відгук у Нього. ‘Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує’ (Псал. 147:3). Відносини між Богом і кожною людською душею є настільки повними і визначеними, ніби ця людина є єдиною душею на землі, яка потребує Його опіки та за яку Він віддав Свого улюбленого Сина” (Дорога до Христа, c. [100]). ЛЗ 6.6