1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, УПО — Івана 4:1
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, УПО — Івана 4:2
3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. УПО — Івана 4:3
4 І потрібно було Самарію Йому переходити. УПО — Івана 4:4
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. УПО — Івана 4:5
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. УПО — Івана 4:6
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! УПО — Івана 4:7
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. УПО — Івана 4:8
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. УПО — Івана 4:9
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. УПО — Івана 4:10
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? УПО — Івана 4:11
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? УПО — Івана 4:12
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. УПО — Івана 4:13
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. УПО — Івана 4:14
15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. УПО — Івана 4:15
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. УПО — Івана 4:16
17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. УПО — Івана 4:17
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. УПО — Івана 4:18
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. УПО — Івана 4:19
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. УПО — Івана 4:20
21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. УПО — Івана 4:21
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. УПО — Івана 4:22
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. УПО — Івана 4:23
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. УПО — Івана 4:24
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. УПО — Івана 4:25
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... УПО — Івана 4:26
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? УПО — Івана 4:27
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: УПО — Івана 4:28
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? УПО — Івана 4:29
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. УПО — Івана 4:30
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! УПО — Івана 4:31
32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. УПО — Івана 4:32
33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? УПО — Івана 4:33
34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. УПО — Івана 4:34
35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! УПО — Івана 4:35
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. УПО — Івана 4:36
37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. УПО — Івана 4:37
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. УПО — Івана 4:38
39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! УПО — Івана 4:39
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. УПО — Івана 4:40
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. УПО — Івана 4:41
42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! УПО — Івана 4:42
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. УПО — Івана 4:43
44 Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. УПО — Івана 4:44
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. УПО — Івана 4:45
46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. УПО — Івана 4:46
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. УПО — Івана 4:47
48 Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! УПО — Івана 4:48
49 Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! УПО — Івана 4:49
50 Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. УПО — Івана 4:50
51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. УПО — Івана 4:51
52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. УПО — Івана 4:52
53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. УПО — Івана 4:53
54 Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. УПО — Івана 4:54