Допоки смерть не буде поглинута перемогою, будуть сироти, про котрих потрібно піклуватися, котрі не раз зазнаватимуть страждання, якщо до них не буде виявлено ніжного співчуття й любові з боку членів нашої церкви. Господь велить нам: “Впровадь вбогих бурлаків до дому”. Християнство повинно замінити таким безпритульним батьків і матерів. Співчуття до вдови й сироти, виявлене в молитвах і ділах, буде згадане перед Богом і незабаром винагороджене (Рев'ю енд Геральд, 27 червня 1893 р.). ХС 301.2
Коли ви приходите на допомогу бідному, співчуваєте страждальцю й пригнобленому, стаєте другом сироті, то входите у більш тісні взаємовідносини з Ісусом (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [25]). ХС 301.3
Є сироти, про котрих можна піклуватися, але багато людей не насмілюються братися за таку роботу, оскільки це передбачає більше праці, ніж вони бажають зробити, і обмаль часу на виконання своїх бажань. Але коли Цар почне розслідування, ці нероби, скупі егоїстичні душі тоді зрозуміють, що Небо — для тих, хто трудиться, хто зрікся себе задля Христа. Жодних пом'якшувальних обставин не передбачено для тих, хто з любов'ю дбав і турбувався лише про себе. Страшне покарання, яким Цар погрожує тим, хто стоятиме ліворуч від Нього в цій судовій справі, спіткає їх не через їхні великі злочини. Вони будуть засуджені не за те, що зробили, а за те, чого не зробили. Ці люди не зробили того, що їм призначило Небо. Вони догоджали собі і тепер можуть розділити долю егоїстів (Рев'ю енд Геральд, 16 серпня 1881 р.). ХС 301.4
Є сироти, котрих Христос повелів Своїм послідовникам приймати як довірених Богом їхній опіці. Надто часто повз них проходять, не звертаючи уваги. Ці люди можуть бути одягнутими в лахміття, грубуватими і, на перший погляд, непривабливими у всіх відношеннях, проте вони є власністю Бога. Вони були куплені великою ціною і в очах Божих такі ж цінні, як і ми. Вони — члени великої сім'ї Божої, і християни як Його управителі несуть за них відповідальність. “Їхні душі, — говорить Він, — Я спитаю з твоєї руки” (Наочні уроки Христа, c. [386, 387]). ХС 302.1
Господь закликає кожного члена церкви виконати свій обов'язок по відношенню до цих сиріт. Однак не служіть їм тільки з позиції обов'язку, а тому, що любите їх і тому, що Христос помер, щоб спасти їх. Христос купив ці душі, котрі потребують вашої турботи, й очікує, що ви любитимете їх так, як Він полюбив вас у ваших гріхах і переступах (Рев'ю енд Геральд, 27 червня 1893 р.). ХС 302.2
Бог не почує молитви Свого народу, доки серед них є занедбані сироти, безбатченки, криві, сліпі та хворі (Свідчення для Церкви, т. 3, c. [518]). ХС 303.1
Існує широке поле діяльності для всіх, хто працюватиме для Господа, піклуючись про цих дітей і молодь, що не мають друзів, створюючи для них сприятливі умови для формування характеру, аби вони стали дітьми Божими. Необхідно з любов'ю знаходити дітей, які не подають надій; багато з них, потрапивши у сприятливе оточення, завдяки христоподібній ніжній опіці, можуть бути спасенні для Христа, інакше вони зростатимуть у темряві й потраплять до товариства, що приведе до пороку й злочину... Така робота заради інших вимагатиме зусиль, самозречення та жертовності. Але що таке маленька жертва, яку ми можемо принести, у порівнянні з великим Божим даром — Його Єдинородним Сином? Бог дарував нам привілей стати Його співпрацівниками (Рев'ю енд Геральд, 27 червня 1893 р.). ХС 303.2