Якщо в очікуванні приходу нашого Визволителя час видається довгим, якщо пригнічені смутком і тяжкою втомливою працею, ми втрачаємо терпіння, щоб закінчити доручену справу й отримати почесне полегшення від боротьби, будемо пам'ятати — і нехай ця згадка усуне всіляке нарікання — Бог залишає нас на Землі, серед бур і конфліктів, для вдосконалення християнського характеру, для кращого пізнання Бога, нашого Отця, та Христа, нашого Старшого Брата, і для виконання праці для Господа — придбання багатьох душ для Христа, щоб з радісним серцем ми могли почути слова: “Гаразд, рабе добрий і вірний... Увійди в радість свого Пана” (Рев'ю енд Геральд, 25 жовтня 1881 р.). ХС 382.1
Будь терплячим, християнський воїне. Ще недовго, і Той, Хто має прийти, прийде. Ніч утомливого очікування, пильнування та смутку майже минула. Незабаром буде дана нагорода, прийде світанок вічного дня. Тепер не час спати або впадати в марну тугу. Той, хто зараз відважиться спати, втратить дорогоцінні можливості чинити добро. Нам дарована благословенна перевага збирати снопи великого урожаю, і кожна спасенна душа буде додатковою зіркою у вінці Ісуса, нашого улюбленого Викупителя. Кому б спало на думку відкласти зброю, якщо, провадячи битву трохи довше, він одержить нові перемоги і збере нові трофеї для вічності? (Рев'ю енд Геральд, 25 жовтня 1881 р.) ХС 382.2