Багато тих, які називають себе християнами, є звичайними моралістами в людському розумінні. Вони відмовилися від дару, котрий єдиний може зробити їх здатними прославляти Христа, являючи Його світові. Їм не знайома робота Святого Духа. Вони не є виконавцями Слова. Небесні принципи, котрі вирізняють людей, єдиних з Христом, від людей, єдиних зі світом, стали майже непомітними. Ті, що називають себе послідовниками Христа, — уже не відділений і не особливий народ. Лінія розмежування невиразна. Люди підпорядковують себе світові, його практиці, звичаям та егоїзмові. Церква приєдналася до світу в порушенні Закону, натомість світ повинен був би приєднатися до Церкви в послухові Закону. Щодня Церква навертається до світу (Наочні уроки Христа, c. [315, 316]). ХС 58.2