“Адже наша боротьба не з тілом і кров'ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби” (Ефес. 6:12; див. також 2 Сам. 11). БМ 195.1
Біблія досить стримана стосовно похвали людям. У ній досить скупо розповідається про заслуги навіть найвидатніших мужів. Подібне замовчування не випадкове, і з нього потрібно зробити висновки. Усі хороші якості, які мають люди, є Божим даром; добрі справи звершуються Божою благодаттю через Христа. Оскільки люди всім зобов'язані Богові, то й слава від того, ким вони є і що роблять, належить тільки Йому; люди — лише знаряддя в Божих руках. На підставі біблійних історій довідуємося, яким небезпечним є вихваляння або звеличування людини; якщо особистість починає забувати про свою повну залежність від Бога й надіятися на власні сили, її падіння стає неминучим… БМ 195.2
Ми не здатні боротися власними силами, тому все, що відвертає наші думки від Бога, усе, що призводить до самозвеличення та почуття власної незалежності, обов'язково приготує дорогу для нашого падіння. Біблія має на меті викликати недовіру до людської сили і водночас вселити віру в силу Божественну. БМ 195.3
Дух самовпевненості й самозвеличення приготував Давидові шлях до падіння. Лестощі та майстерні зваблення, на які багаті влада й розкіш, не обминули його. Взаємовідносини з навколишніми народами також позначилися згубним впливом. За звичаєм, поширеним серед правителів Сходу, злочини, недопустимі для підлеглих, залишалися безкарними для царя; закон про стриманість, обов'язковий для підданих, не поширювався на царя; усе це притупило в серці Давида усвідомлення огидної природи гріха. Замість того щоб у покорі покладатися на силу Єгови, цар почав надавати перевагу власній мудрості й силі. БМ 195.4
Коли сатані вдається розлучити душу з Богом — єдиним Джерелом сили, він намагається пробудити гріховні бажання тілесної природи. Діяльність ворога відзначається холоднокровністю й послідовністю; спочатку вона може бути непомітною і не викликати жодних побоювань, однак ця таємна робота руйнує фортецю принципів (Патріархи і пророки, c. [717, 718]). БМ 196.1