“Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь!” (Левит 19:32; див. також 2 Цар. 2:23-25). БМ 248.3
Єлисей був лагідною, доброю людиною, але в разі потреби міг бути й суворим. Саме про це свідчить випадок, який стався з ним дорогою до Бет-Елу, де з нього глузували нечестиві молодики, котрі вийшли з міста. Вони чули про вознесіння Іллі й перетворили цю урочисту подію на предмет глузувань; побачивши Єлисея, вони кричали: “Ходи, лисий! Ходи, лисий!”. Почувши такі насмішки, пророк обернувся і під натхненням Всевишнього виголосив на них прокляття, їх спіткало жахливе покарання від Бога. “І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей…” (2 Цар. 2:23, 24). БМ 248.4
Якби Єлисей не звернув уваги на таке глузування, то люди і надалі дозволяли б собі насміхатися з нього, через що його місія навчання та спасіння народу в час серйозної небезпеки могла бути невиконаною. Цього єдиного прояву страшної суворості було достатньо, аби здобути загальну повагу на все життя пророка. Протягом п'ятдесяти років він входив і виходив Бет-Ельськими ворітьми. Подорожуючи країною, відвідуючи міста і села, він неодноразово зустрічався з бездіяльною, грубою, розпусною молоддю, однак уже ніхто не посмів глузувати з нього або принижувати пророка Всевишнього… БМ 248.5
Пошана, якої так бракувало підліткам, котрі глузували з Єлисея, — це чеснота, яку необхідно старанно плекати в собі. Кожна дитина має бути навчена з належною пошаною ставитися до всього Божественного. Боже Ім'я ніколи не повинно вимовлятися легковажно чи недбало. Ангели, вимовляючи Ім'я Господа, закривають свої обличчя. З яким же благоговінням ми, грішні істоти, повинні вимовляти це святе Ім'я!.. БМ 249.1
Люб'язність — це також одна з чеснот Святого Духа, яку мають виховувати в собі всі люди. Вона здатна пом'якшувати характер, який без неї став би холодним і черствим. Люди, які називають себе послідовниками Христа, але залишаються грубими й неввічливими, не знають Ісуса, їхня щирість може бути незаперечною, а чесність — безсумнівною, однак щирість і чесність не можуть компенсувати нестачу доброти і люб'язності (Пророки і царі, c. [235-237]). БМ 249.2