Go to full page →

8 жовтня. Сіяч розбрату БМ 317

“Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою, і хто лише хоче між вами бути першим, хай буде вашим рабом” (Матв. 20:26, 27). БМ 317.3

Поява Юди внесла елемент антагонізму в середовище учнів… Мотивом, яким він керувався, була егоїстична надія отримати для себе зиск у світському царстві, котре, як він сподівався, встановить Христос. Хоч Юда й визнавав Божественну силу Христової любові, він не підкорився їй. Він продовжував плекати свої власні думки, свій нахил до критики й осудження. Мотиви та дії Христа, що часто перевищували його розуміння, викликали сумнів і несхвалення, котрі разом з його власними честолюбними прагненнями передавалися учням. Ініціатором багатьох їхніх суперечок за верховенство, їхнього невдоволення методами Христа був Юда (Виховання, c. [91]). БМ 317.4

Він звертав їхню увагу на уявні суперечності у вченні Христа, на Його хибні тлумачення, повторював докази книжників і фарисеїв, спрямовані проти Ісуса… Юда знаходив місця у Святому Письмі, котрі не мали жодного зв'язку з істинами, які проповідував Христос. Ці вихоплені з контексту слова бентежили учнів та посилювали їхнє розчарування… Юда діяв настільки хитро, що здавалося, ніби він робить це від чистого серця. А коли учні шукали докази для підтвердження слів великого Вчителя, Юда непомітно спрямовував їхні думки в інше русло… БМ 318.1

Що б Христос не говорив, Юда завжди подумки з чимось не погоджувався… Однак Юда не виступав відверто проти вчення Спасителя і не подавав вигляду, що сумнівається в Ньому. Він не дозволяв собі нарікати до певного часу. Коли в домі Симона Марія намастила ноги Спасителя дорогоцінним миром, Юда виявив свою жадібність. Докір Ісуса розлютив його. Уражена гордість і жадоба помсти зламали всі перешкоди; пожадливість, яку він так довго плекав, оволоділа ним. Така ж доля спіткає усіх тих, хто вперто чинить гріх. Якщо ми не боремося зі своїми беззаконнями і не перемагаємо їх, тоді сатана подолає нас своїми спокусами і наша душа підкориться його волі (Христос — надія світу, c. [719, 720]). БМ 318.2