“Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри” (Матв. 8:10; див. також Матв. 8:5-13). БМ 327.3
Сотник не сумнівався в силі Спасителя… Він раніше не бачив Христа, але чутки про Нього надихали його віру… У вченні Ісуса він знайшов те, чого потребувала його душа. Усе його єство відгукнулося на слова Спасителя. Але він вважав себе недостойним постати перед Ісусом і тому звернувся до юдейських старійшин, аби ті попросили зцілити його слугу (Христос — надія світу, c. [315]). БМ 327.4
Однак дорогою до дому сотника Ісус одержує повідомлення від самого офіцера: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти зайшов під мій дах” (Луки 7:6). Проте Спаситель прямував далі, і сотник приходить особисто, додаючи до сказаного раніше: “Я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга” “Бо і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде; а іншому: Прийди, — і він приходить; а рабові своєму: Зроби це, — і він робить” (Луки 7:7, 8; Матв. 8:8, 9)… БМ 327.5
“Хай буде тобі так, — сказав Христос, — як ти повірив. І одужав його слуга тієї ж миті” (Матв. 8:13). БМ 328.1
Юдейські старійшині похвалили сотника перед Христом за те, що той виявив прихильність до “нашого народу”. Він гідний, сказали вони, бо “синагогу нам збудував”. Але сотник сказав про себе: “Я недостойний” (Служіння зцілення, c. [63-65]). БМ 328.2
Благодать Христа торкнулася його серця. Він бачив свою недосконалість, однак не боявся попросити допомоги. Він не покладався на власну досконалість, його аргументом була велика потреба. Побачивши справжній характер Христа, він з вірою вхопився за Нього. Сотник повірив у Нього не тільки як у Чудотворця, а й Друга та Спасителя людства. БМ 328.3
Таким же чином до Христа може прийти кожний грішник… Коли перестанемо покладатися на власні сили, тоді зможемо дивитися на Голгофський хрест, повторюючи: БМ 328.4
“Сам себе відкупити я не можу, лише припадаю до Твого хреста” (Христос — надія світу, c. [317]). БМ 328.5